А довелось вибирати труну, – ділиться вінничанка Наталя Пульникова.
Ще одна втрата:
Серце розривається від болю:
Я їхала до тебе в Київ, щоб забрати у Вінницю на подальше лікування в нас, ми вірили, що ти і цього разу вилізеш, натомість сьогодні я обирала тобі труну…
Так не чесно! Ти обіцяв себе берегти!
Ми планували змагання в Жмеринці, обираючи дату, місце, подію…
Тепер вони будуть на твою честь…
Смішно, бо ми в свій час довго філософствували про життя, віру та те, які мають бути похорони. Ти говорив, що хочеш кремацію.
То так і знай, що я на зло тобі все проведу по нашим українським церковним традиціям! І з батюшкою, і з хрестом на могилі, і з поминками, на яких тебе будемо згадувати.
А я обов’язково всім розповім про твої косяки!
Так, твої друзі також прийдуть і принесуть щось близьке для тебе.
А я буду приїжати на твою могилу і щоразу посміхатися, бо ти щоразу будеш мене зустрічати посмішкою з фото і я буду чути твої постійно звучанні при зустрічі слова “так, Наталю, ти була права…”
І так, я сьогодні вперше за 34 дні плачу.
І знай, що ти в цьому винен! І ні, я не ображаюся, бо знаю, що ти по іншому не міг… Знай, що ти помер в день, коли ми звільнили Київську область. Напевне ти того й чекав… Ще трохи і вільною буде наша країна…
А ще знай, що ми помстимося!
Вічна пам’ять Віталію Грановському. Співчуваємо! Сумуємо! Віримо – Герої не вмирають
Андрій Власенко
