Вічна пам’ять тобі, світла дитино! Ось один з її останніх не по-дитячому мудрих віршів, які вона друкувала у ФБ:

Я думаю, кохання – це не квіти…
Не місячні прогулянки вночі…
Кохання – це дивитися, як діти
Дрімають в нього тихо на плечі…
Кохання не в красивих подарунках
І навіть не в закоханих словах…
Не в пристрасних солодких поцілунках,
А в сяючих, турботливих очах…
Кохання у горнятку з теплим чаєм,
У витримці і вмінні промовчать…
У тому, що так рідко помічаєм
І часто забуваємо сказать…
Любов не у стрункому її стані,
А в променях на кутиках очей…
Кохання це не те, що на екрані,
А глибоко у душах двох людей…
Любов у суперечках і прощенні,
У помилках і вмінні пробачать…
Кохання це не мить одна натхнення, –
Це вічність, що навчає нас чекать…
Чекати, поки станемо мудріші,
Бо молодість з роками промайне…
Та лишиться у серці значно більше…
Турботливе, сімейне, мовчазне…
Кохання в сивині на срібних скронях,
У зморшках і у тихій хрипоті…
В турботливих натружених долонях,
Незмінно найтепліших у житті…