Ось з яким болем діляться про товариша та однокласника друзі:
Анна Ткачук:
– Ніколи не могла подумати, що наш однокласник, з яким ми грались, навчались, з гірки на портфелях катались, пускали кораблики по калюжах, сварились, мирились ( як діти), дуркували, ходили на дискотеки ,і потім ще по життю дружили . Наш Шеф Андрюха ,хіба ми могли подумати ,що прийде до нас ця страшна війна і ми тебе будем хоронити як Героя.

Дуже важко на душі, на серці, так не мало бути…

Співчуваю твоїм мамі, тьоті Раї та тату ,дяді Міші, сестрі Тані та усім рідним та нашим однокласникам. Для нас це велика біда та величезне горе..
Олена Корчунова:

– Андрюха Царство Небесне тобі наш рідний, я до кінця своїх днів буду підтримувати твою маму і тата. Це все ,що я можу для тебе зробити: буду молитись за твою добру, Героїчну душу.

Важко повірити, важко сприйняти, що тебе, Андрійку, більш не зустріну, не привітаюся, не почую сміливої розповіді…Впевнений, сміливий, вродливий, закоханий – таким ти залишився в моїй пам’яті , як учень. Царство небесне і вічна пам’ять! Співчуття твоїм батькам, рідним!

Андрій Власенко