Малюнок нанесла на куртку, в якій вивозила своїх  рідних в Іспанію

Зараз Марія Дитинюк оселилася як біженка у малознайомих людей. Каже, що серцем та душею вона в Україні.  Виготовляє  речі ручної роботи  з українською символікою та продає закордоном.

– Зараз я з дітьми та свекрухою в Іспанії. Немає жодного логічного пояснення, чому я виїхала, і чому саме до цієї країни.

– У Вінниці нічого не загрожує. Це улюблене моє місто, там наша квартира та творча студія. Там близькі моїй душі люди. Там мій коханий чоловік.

Але з першої ж ночі війни, крізь сон я відчувала, що треба їхати. Вдень заспокоювалась, а вночі знову тягнуло…  Я вирішила йти до Бога, поїхала у монастир на Західну Україну. Саме там мене штовхнуло їхати далі. Хоч ніколи не планувала жити в іншій країні, навіть тимчасово.

Родичів і близьких друзів у Європі немає, потрібно було вибрати країну випадково…. Я вирішила їхати в Іспанію… Хоч дуже люблю Італію та відчула на собі її колорит, 2 рази була в Німеччині і туди поїхало багато знайомих, була в Хорватії, Угорщина, на півдні Франції.  В Іспанію мене повів сам Бог розум не знаходив відповідь, а серце говорило  туди.

Я не знаю іноземної мови, та маю відповідальність за своїх дітей та бабусю. Але страху не було, тому що розуміла. що зі мною Господь, який мене оберігає та веде туди.

Я написала Тіані. Це художниця, яка народилась у Вінниці, але живе зараз в Іспанії. Ми бачилися з нею 2 рази, і я проходила у неї курс “Потокове малювання (он-лайн)”, але те, що це рідна душа, відчула з першої секунди, як побачила її прямий ефір. Попросила підтримки у вигляді зв’язків. Вона її пообіцяла, наскільки це буде можливо в її силах.

Я ні на що не розраховувала. Була готова жити у найскромніших умовах хостелу.

Але Тіана перед приїздом повідомила про чудо, що її знайомі, готові прийняти нас, спочатку. А по приїзді я дізналася, що він – американець, вона – іспанка. А я, нагадаю, мови не знаю…

Ми і далі живемо у них. . Посмішка та міміка – наш головний месенджер, але поступово починаю вчити слова одразу 2-х мов. З Масі – господинею – у нас дуже багато спільного…  Я дякую  людям, які нас прийняли. Дякую тим, які допомагают. Та головне, зі мною куртка із авторським малюнком. Там я закодувала молитву за нашу Україу, за рідну землю. Та вирішила, що куди б н6е поїду, візьму її із саобою. – розповідає Марія Дитинюк

Софія Копач