Австрія погодилася на аншлюс без бою. Польща трималася проти Німеччини 36 днів (удар СРСР її добив). Скандинавські країни загинули за кілька днів (до тижня кожна). Франція протрималася трохи більше місяця. Радянський Союз за два місяці війни здав територію, що вдвічі перевищує нинішню територію України.

Нам, українцям, зараз дорікають, що ми робимо фортеці із міст, не виходячи в чисте поле. А хто вам заважав? Ви просто зливалися, ганебні нікчемності! Париж без бою взяли німці, а ми були готові у Києві за кожну вулицю битися. А наші маріупольські герої досі не здалися. В оточенні, без їжі, без постачання боєприпасів – але не здаються. Зруйнований Харків скелею стоїть. І так далі. А ми й у чистому полі при цьому б’ємось. В степу донецькому.

Так, нам може допомогти Данія, наприклад, яка здалася Гітлеру за 4 дні. Так допомагайте нам, хлопці, щосили. Ви ж знову зіллєтеся за 4 дні, якщо що. Континентальна Європа не має традиції опору на рівні, який зараз демонструє Україна. Навіть близько немає у районі сторіччя. За винятком Фінляндії.

Але маленька Фінляндія хоч і відстояла свою незалежність, але частиною територій поступилася. А ми вже налаштовані зламати хребет Імперії Зла. Це наша велика місія. Український епос незабаром витіснить античний зі свідомості європейського обивателя. Міфічні Фермопили смішні на тлі реального Маріуполя, цар Леонід відпочиває на тлі Дениса Прокопенка, “Азов” крутіший за 300 спартанців.

Це правда. Ситому, боягузливому Заходу подітися нема куди – він прийме нових героїв, нові легенди (як новий епос, як нескінченні сюжети для голлівудських кінофільмів). Сучасна Європа не має варіантів – такої доблесті, честі та готовності боротися за свободу західний світ не бачив дуже давно. Можливо – ніколи.

Дмитро Суворов