Якось два світи ніяк не можуть вкластись в моїй голові.
В одному вінницькі тероборонівці після дня обстрілів втікають пішки з передової бо у них немає власних літаків і артилерії, у них “погане фізичне здоров’я” і взагалі їм страшно.
В іншому мої друзі- вінницькі тероборонівці, що на нулі, відмовляються йти на ротацію додому бо “блін, тільки все налаштували”.
А мій мозок відмовляється знаходитись між двома полюсами людської безстрашності і боягузтва.
Таїса Гайда
