І звернулися до депутатів усіх рівнів та журналістів нашого видання, щоб привернути увагу громадськості і вплинути на селищну раду.
— Знову Дідух закриває школу-інтернат. Питання винесене на сесію. Знайшов зручний момент: у країні війна, всім «не на часі», тож треба швиденько скористатись і вирішити це питання. А після війни, яка вже залишила у спадок сотні знищених шкіл і тисячі сиріт, перед державою постане проблема, де та як влаштувати життя тих знедолених дітей. Але школи-інтернату, яка мала всі умови для прихистку, проживання і навчання таких дітей, вже не буде… Вона буде розформована і роздерта «по-живому», працівники поїдуть світами в пошуках роботи, а діти в пошуках освіти… Це ж той самий геноцид, який творять орки, — обурювалася Наталя Скиба, сестра загиблого «айдарівця».
Рішення про закриття навчального закладу шокувало й депутата Вінницької облради Андрія Гижка, коли він туди привіз допомогу для переселенців:
— Знаю, що у Сутисківській школі-інтернаті понад 140 переселенців, серед яких 43 дитини, ми повезли їм гуманітарну допомогу. Але те, що я там дізнався — просто викликало у мене шок!!! Голова територіальної громади ініціює закриття цієї школи. Уявіть — це тоді, коли школа проводить навчання для 176 учнів не лише з Сутисок, але й сусідніх населених пунктів, це тоді, коли в спальних корпусах розмістили понад 140 вимушених переселенців, а весь персонал школи забезпечує харчування цих українців та належні санітарно-гігієнічні умови, — обурився Андрій Гижко і звернувся до місцевих депутатів не підтримувати таке ганебне рішення.
29 квітня на сесії селищної ради у Сутисках питання про закриття навчального закладу викликало хвилю дискусій.
Ось що повідомила заступниця директора закладу Тетяна Ольшевська.
— Нам розказують, що причина закрити інтернат — це відсутність фінансування. Всі наші аргументи, що бюджет можна по-іншому поділити, щоби знайти в ньому трохи і для нашого закладу, в якому навчається 188 дітей, не приносять результату, — розповіла Тетяна Ольшевська. — Ми пробували достукатись тим, що зараз війна і багато закладів освіти, дитячі будинки розгромлені, а ми маємо матеріальну базу, щоб прийняти тут дітей-сиріт або інший заклад, який не має місця існування. Але ніхто нас не хоче чути, й зараз, під час війни, школа має припинити свою діяльність, а педагогічний склад та технічний персонал просто викинути на вулицю.
Педагоги зверталися в Міністерство освіти й до Кабміну, і відповідь була одна: згідно з законом про освіту, засновником є Сутисківська селищна рада, тож питаннями відкриття, закриття та реорганізації закладу може займатись лише вона.
Селищний голова заявив, що інтернат не ліквідовують, а приєднують до ліцею.
— У Сутисках дві середні школи. І вже два роки заклад, про який йде мова, не вважається інтернатом. Рішення про це ухвалено сесією селищної ради. Тепер це звичайна середня школа без цілодобового утримання учнів і чотириразового харчування. Не розумію, навіщо наводять паніку, розганяють скандал, адже школу не закривають, а приєднують до ліцею, і на це є причини. У школі навчається наших дітей 136, і їх навчає 50 вчителів, а в другій навчається 430 дітей і працює 40 вчителів. Грошей на утримання двох закладів не вистачає. Особливо, якщо брати до уваги те, що в першій вартість на навчання та утримання одного учня складає 53 тис. грн на рік, у другому закладі — 32 тис. грн, — повідомив Леонід Дідух.
Працівники школи-інтернату ж наголошували, що готові були пожертвувати місячною зарплатою на комунальні платежі. Навіть до часткового скорочення, аби лише заклад зберегти. Але влада їхні пропозиції не враховує…
— Інтернат знищують, щоб приєднати до ліцею, де директоркою дружина-пенсіонерка селищного голови — ось вам відповідь на всі запитання… Звідти діти тікають до нас, бо тут їм краще. А тепер учні залишаться без вибору, а дехто взагалі на вулиці заради владних амбіцій подружжя Дідухів?! — обурюються працівники інтернату.
Їх підтримали деякі місцеві депутати і відмовилися голосувати за реорганізацію інтернату. Але у колективі впевнені, що це ненадовго…
Людмила ПОЛІЩУК
Фото Сергія ХІМІЧА
