20-річного Костянтина Новожена Крижопільська громада зустрічала стоячи на колінах, вистеливши дорогу похоронній процесії квітами.
Цього дня було море сліз і невимовного болю, було стільки печалі, що затьмарювала не лише сонце, а й цілий світ.
Найрідніші трималися з усіх сил, щоб не кричати посеред цієї процесії на увесь світ, щоб не божеволіти прямо тут і прямо зараз від розпачу і горя… Вони були мужні у своїй трагедії і скорботі… Так саме, як був мужнім їх Костик – лейтенант командир другого механізованого взводу третьої механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4004, який закрив собою двох своїх побратимів, врятувавши їм життя.
Як згадували на церемонії прощання, Костик був хоробрим і мужнім завжди – у школі заступався за всіх, кого тільки ображали, допомагав усім, хто потребував допомоги. А тому і професію собі обрав мужню – військового, як і його старший брат Сергій, щоб ще й Батьківщину захищати.
Земляки впевнені, що Костик, саме так тепло і з любов’ю всі називали юного, але вже такого по-дорослому відважного Захисника, міг би багато досягти у військовій справі, бо любив її, як Україну!
Живий почесний коридор крижопільчан, військовий стрій, прапори України, молитви за упокій душі воїна, Гімн України і «Плине кача» та гучний салют – остання шана загиблому Герою…
Редакція висловлює щирі співчуття родині загиблого Героя…
