Як важко говорити про війну (вірш)

Як важко говорити про війну…
Про смерть, про кров, зневіру і про зраду…
Про біль і горе, втрачену весну,
Про гул сирен, гарматну канонаду…

Про цю навалу, цю бридку орду,
Що по наказу «буде рятувати»,
Виконувати «місію святу»
Вбивати, руйнувати, гвалтувати…

Прикривши злочини словами про «нацизм»,
Ракети, бомби б’ють по Україні…
В гучних промовах криється цинізм,
А правда оживає на руїні…

Де Маріуполь, Буча і Ірпінь…
Так хочеться від відчаю кричати,
Де «Отче наш», «О, Господи!», «Амінь!»
Де поіменно треба всіх згадати!

Де смерть невинних – як оте тавро,
Яке довіку на чолі у вбивці…
Реве та стогне змучений Дніпро…
А на могилах квіти – чорнобривці…

Прийде весна, і буде новий день,
І буде мир, і пісня, і родина,
Де цвіт калини, кетяги вишень,
І рідна серцю НЕНЬКА УКРАЇНА…

Ігор ВОЛОЩУК, Вінницька область