– Я не знала, що так може боліти душа, — так сказала мені мама-вінничанка Інна (просила не називати її реального імені, як і сина). Лише два дні тому вона дізналась, що він живий, але в полоні. Дуже боїться йому нашкодити. Він один із захисників Маріуполя.

– Місяць не було жодних звісток від мого Сонечка. І тому було нестерпно важко. Але вірила та чекала. Я не мала іншого вибору.

Звичайно, дуже боляче, особливо, коли дізналась, що йому із соратниками, пройшовши пекло Маріуполя, вдалось прорвати блокаду і вийти звідти з боями. Вони добирались до наших окупованими територіями, несли на собі «300-х» побратимів.

Але знайшлись зрадники серед місцевих, які вказали їхні координати

Майже на лінії розмежування їх наздогнав ворожий літак і по вказаних координатах став бомбити. Дуже багато там полягло, а решту поранених, змучених, окупанти, які підоспіли, оточили і взяли в полон…

Але місяць я про це не знала. Дізналась лише тепер. Тому, як і інші матері, досі чекаю сина з полону.

Які ці дні і ночі очікування таких, як вона, матерів, неважко здогадатись.

Їм і дійсно зараз важко — тисячам рідних і близьких, чиї діти і чоловіки та дружини в полоні.

Тому я хочу нагадати їм історію легендарного льотчика Джона Маккейна.

Мені випала честь на Майдані взяти у нього інтерв’ю. Саме тоді сенатор США приїхав підтримати Україну. Тоді нагадав українцям історію про те, як його літак збили під час війни у В’єтнамі. Із поламаною ногою і численними травмами тримали 7 років у полоні.

Збив, до речі, також російський артилерист, який воював на боці червоних в’єтнамців.

Його 7 років тримали в  клітці, як тварину, не надавали необхідної допомоги. Він був сином адмірала — командуючого флотом США. І його запропонували обміняти першим. Але офіцер поставив умову — він вийде останнім, після того, як обміняють усіх полонених США. І їх усіх обміняли. Джон Маккейн повернувся додому на милицях і ледве живим.

Але ще став сенатором США, легендою Америки. Людиною сторіччя.

До речі, палкий друг України, республіканець, ще в 2014 році, в перші дні захвату Криму запропонував тодішньому президенту США Обамі сідати в літак і летіти до Криму. Разом із іншими сенаторами просив загітувати так зробити інших керівників держав-гарантів Будапештського меморандуму.

Пропонував тоді викликати туди Путіна і поставити чітку вимогу — негайно покинути півострів.

— Це б спрацювало, — повідомив тоді Маккейн.

Але Обама не захотів. Напевно, дуже хотів Нобелівську премію миру отримати… Тепер ми розуміємо, що часто до пекла встелена дорога з добрих намірів. І нерішучих дій.

До речі, легендарний сенатор Маккейн свій останній Новий рік, знаючи, що він смертельно хворий на рак, зустрічав в окопах на Сході із українськими воїнами. Казав, що тут те місце, де йому найкомфортніше, бо саме тут проходить лінія добра і зла.

Ще перед розстрілами на Майдані у Києві він сказав нам, українським журналістам, в так звану «ніч світлячків», що Путін краще віддасть відрізати власну руку, аніж Україну.

Бо з Україною рф велика європейська держава, без неї — просто азійська країна

— Але ось таке унікальне ваше єднання допоможе здолати наступ путіна. І вам, на жаль, не вдасться уникнути війни…

Чи зробили висновки з тих попереджень — бачимо зараз.

Дорогі матері захисників, просимо вас взяти за девіз цю історію про легендарного Джона Маккейна. У цьому номері газети ще прочитаєте і про Олега Сенцова, який був засуджений в рф за надуманий «тероризм» на 15 років і засланий у найстрашнішу тюрму у вічній мерзлоті, але повернувся і зараз в рядах воїнів захищає Україну.

Ми всі, українське і світове суспільства, маємо об’єднатись, щоб витягнути синів України, дітей наших, земляків із полону рашистів.

Вірмо! Діймо! Розуміймо!

З вами, Тетяна РЕДЬКО
та колектив «33-го»