Тим більше, що в Україні вже діє визнана автокефальна, тобто повністю самостійна і рівноправна в співдружності світового православ’я церква ПЦУ.
Чимало парафій вірних УПЦ МП, розібравшись в облуді, переходять у ПЦУ. Значна частина разом зі священником.
Маючи певну зацікавленість, вирішив ближче ознайомитись з матеріалами Собору
І тут мене чекали повне розчарування і жаль. Жаль з приводу, що немає єдності в українському православ’ї. Хоча… Яке українське православ’я може бути під дахом РПЦ?
Виступаючи на Соборі, Блаженніший Митрополит Київський Онуфрій згадав сумнозвісний Собор в Харкові 27 червня 1992 року, де зійшлася частина архієреїв, незгодних з проголошенням напередодні на Соборі в Києві незалежності УПЦ від РПЦ і створенням Київського Патріархату. Мені це нагадало події сторічної давнини, коли більшовики в Харкові провели з’їзд і оголосили альтернативну УНР — Радянську Україну. Методи послідовників вождя пролетаріату не міняються.
Чимало уваги ієрарх присвятив благодійній участі церкви, згадав про втрати, яких вона зазнала: розбиті храми, загиблі священнослужителі. Що ж, благодійна діяльність церкви — це не щось надзвичайне, це її обов’язок. Щодо церкви-мучениці, то варто нагадати, що руські своїх не шкодують. Самі обирали покровителів, тепер маєте.
І ні слова про священників УПЦ, які зрадили Україну, наводили ракети на будинки пастви, допомагали ДРГ агресора, агітували за руZкий мир, благословляли солдатів ворога та їхню зброю. Тут би настоятелю виступити із засудженням таких дій, покаянням за шкоду, нанесену такими священниками. Очистити свої ряди від подібних. Далі — більше.
Звинувачення влади у переслідуванні УПЦ, про захоплення храмів…
Тобто все те, що ми чули всі ці роки. І ні слова про засудження кирила за підтримку путіна у війні проти України. Найбільше його стурбував законопроєкт, внесений до Верховної Ради.
— 22 березня цього року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт №7204 «Про заборону Московського патріархату на території України», яким пропонується заборонити в Україні діяльність Української Православної Церкви. Згідно з документом, після його ухвалення вся церковна власність Української Православної Церкви впродовж 48 годин інвентаризується і націоналізується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Свято-Успенська Києво-Печерська лавра, Свято-Успенська Почаївська лавра, Свято-Успенська Святогірська лавра та інші архітектурні пам’ятки державного значення, що перебувають у власності або користуванні нашої Церкви, переходять у власність держави, а угоди про користування скасовуються, — оголосив Онуфрій.
Саме це стало й причиною скликання в терміновому порядку Собору
Тобто чисто меркантильні причини, пов’язані з можливою втратою дохідних місць.
І ні слова не сказано у виступі митрополита про розрив з РПЦ.
У подібному дусі видана й Постанова Собору.
Засудивши війну як явище, Собор ставить на одну дошку агресора і жертву. «Собор звертається до влади України та влади Російської Федерації з проханням продовжувати переговорний процес та пошук сильного і розумного слова, яке б змогло зупинити кровопролиття».
Хоча добре відомо, що припинення війни залежить від однієї бункерної людини — путіна. От до нього і доцільніше було би спрямовувати звернення.
Висловив Собор й незгоду з позицією патріарха московського і всієї русі кирила щодо війни в Україні. Разом з тим відкинув пропозиції окремих учасників про припинення його поминання, мотивувавши це тим, що «ми поминаємо його, щоб Бог зробив його кращим. Наша Церква навіть ворогів поминає». І це в той час, коли православні звернулись до Варфоломія з проханням позбавити кирила сану за діяння, що противні церкві і Богу.
З приводу відносин з ПЦУ
УПЦ МП тут повторює все ті ж тези про неправильний Томос, про захват храмів. У той же час замовчує, в якому статусі тепер буде так звана УПЦ з руським душком? В статусі розкольників? Адже досі всі зносини з Світовим православ’ям проходили через РПЦ, Тоді про яку канонічність такої церкви може йти мова?
Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви.
Самих доповнень і змін до Статуту про управління Української Православної Церкви ще немає, але деякі учасники привідкрили завісу.
«Коротко кажучи, наша Церква від’єдналась адміністративно. Але ми зберегли духовне спілкування з Москвою. Всі рішення базуються на Грамоті про автономію та самоуправління, яку УПЦ вручив покійний патріарх Алексій ІІ в 1990 році».
Я не знаю, які ще зміни треба було вносити до Статуту, коли і в діючому Статуті УПЦ МП користувалась повною самостійністю в управлінні. І що означає духовне спілкування з РПЦ. Наскільки тісне воно буде? А як же засудження діяльності кирила і рпц у цілому щодо загарбницької війни проти України? Ієрархи УПЦ будуть продовжувати їздити в Москву для узгодження позицій?
Тому в мене виникло кілька запитань з цього приводу:
— чи буде узгоджуватись з РПЦ кандидатура на Митрополита?
— чи вийде Онуфрій з керівних органів РПЦ?
— чи будуть рішення Соборів РПЦ обов’язковими для виконання ПЦ?
— у чому буде виражатись духовне спілкування з Москвою? А чому не з Вселенським православ’ям?
З усього цього дійства напрошується висновок, про розігрування комедійної вистави на тему самостійності. Чому не автокефалії?
Все це облуда і від лукавого. Якби дбали про єдність православ’я в Україні, то двері в ПЦУ відкриті, і чимало священників вже перейшли до канонічної церкви.
Зрештою, в Москві не дуже переймаються іграми так званої УПЦ МП. Швидше за все, позиції кирила і Онуфрія були узгоджені наперед.
«Оскільки на адресу російської православної церкви не надходило звернень від Української Православної Церкви, ми не можемо реагувати на інформацію, яку ми отримуємо з преси та з Інтернету.
Ми молимося за збереження єдності Російської православної церкви», — написав речник РПЦ.
Як бачимо, вони прямо вказують на те, що не було, не є і не буде самостійної УПЦ, все є єдина Російська православна церква.
Гадаю, і ця мильна бульбашка фарисеїв від РПЦ, зрештою, лусне.
Віктор ГОРБИК,
журналіст, член НСЖУ,
пенсіонер
смт Тиврів
Років 15 тому росіяни “вкинули ” тему “мови” і “язика” – як результат маємо 9 років війни, мільйони скалічених доль і відкушений Крим і схід країни! І хіба винні лише росіяни в тому, що ми українці не живемо між собою дружно? А слухаємо якусь дурню? Тепер вкинули тему церкви! Які наслідки- центр і захід України переб’ється сам між собою, зокрема і через таких авторів статті! Майте люди розум і не розвалюйте Україну! Най хто яку віру хоче , таку і сповідує!! А хочете воювати, то воюйте з тими, хто по кафешках зараз п’янки гуляє, коли інші вже четвертий місяць в окопах голодує і страждає, аби ці безсовісні гульки гуляли!!!