Ой, не співай мені, ти, соло-соловейку,
Не ятри, ти, душеньку мою,
Поки топче ворог нашу землю-неньку,
Хочу я лиш смерті москалю.

За змордовані, ні в чом не винні душі,
Тисячі, десятки тисячів,
Відплатити я їм, гадам, мушу,
І відплачувать буду до скону днів.

І не буде їм ніде прощення,
Прокляті вони є на віки –
Не співай мені ти соло-соловейку,
І зболілу душу не ятри.

Не маніть мене лани широкополі,
Зранена земля ще най поспить,
Поки не здобудемо ми волі,
Ще не можу, я вам рани залічить.

Ой ти вітре, вітре рідний брате,
Ти полинь додому, в рідний сад,
Передай – недовго ще чекати,
Я з Перемогою повернуся назад.

Й Ти знов розквітнеш,  Україно-мати –
Заколосишся, в піснях загомониш
І тоді ти, соловейко брате,
Душу мені співом звеселиш…

Ігор Будник, вінничанин
15.06.2022.