Я помирав вже тисячу разів

Із кожним повідомленням про втрати

Чиїхось дочок, подруг, матерів,

Чийогось сина, батька, брата….

У мене вже немає більше сліз.

І серце вже розірване на друзки.

Я вже не вірю в НАТО і ленд-ліз,

І проклинаю “мір підступний руський”

Без Бога в серці, честі, співчуття.

Зачатого у помислах нещирих

Без доброти, любові до життя…

І предрікаю остаточний ворок:

Повз домовину з гранітним фасадом,

Де біситься в клітці голий король,

Пройдуть останнім парадом

Мільйони поламаних доль.

Пройдуть неспішно, без фанфар і крику

В один із знакових травневих днів.

І кожен плюне нелюдові в пику,

І втоплять біснуватого в слюні.

Анатолій Жучинський