“Головна відмінність між українцями і росіянами навіть не стільки  в мові, і навіть не в культурі (православний світ), а в політичній традиції: в росіян неможливий Майдан, а в нас – Путін. Янукович спробував підім’яти владу одноосібно, але в нього нічого з цього не вийшло… російський фактор в українській історії порівняно недавній – із кінця 18 ст.. а до того Україні розвивалася в іншому просторі (європейському). І навіть тоді, коли Україна увійшла в склад Росії, ці впливи були мінімальні… і головне те, що у нас держава і церква не зрослися між собою, як в Росії…у нас вони завжди змагалися за впливи на населення, а де борються двоє, скористається завше третій – незалежні інституції (міська самоуправа, ремісничі цехи, університети, церковні братства, козацтво)…в українців дуже сильна суспільна (само)організація, так, у нас завжди була слабка влада (ми до неї ніколи не ставилися як до чогось сакрального), а де слабка влада, там населення не може бути підневільним – це і є наша головна відмінність…Росія ніколи не була в Європі ні географічно, ні політично, ні культурно – так, у них була проєвропейська еліта, якій вдалося створити сильну культуру, але вона так й ніколи не дійшла до народу…бо, наприклад, де ви колись чули російську колядку чи бачили російський вертеп?…бо колядка – то католицька традиція, яка прийшла з Європи…”

Ярослав Грицак. Історична ретроспектива війни України за незалежність | СEO Club