22 червня Україна згадує про мільйони людей, що полегли на кривавих полях Великої Вітчизняної війни. В період повномасштабної війни з росією, ця дата набула нового, ще більш трагічного, сенсу.

День пам’яті сьогодні – історія виникнення
У цей день необхідно поставити свічку за всіх тих дочок і синів України, які загинули заради свободи і незалежності нашої держави.

Ми мусимо пам’ятати, що 81 рік тому, о 04:00 ранку, незважаючи на підписаний Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, німецькі війська атакували кордони СРСР. Так почалася Велика Вітчизняна війна, яка забрала за собою мільйони життів і доль.

І так само о четвертій ранку 24 лютого на нашу Батьківщину напала рашистська злочинна армія, ще жорстокіша за фашистську.
Для України період з 1941 по 1945 рік – справжня національна трагедія, а не тільки участь у найкривавішому і масштабному конфлікті XX століття. Включена до складу СРСР, Україна повинна була відстоювати інтереси великої держави, тому чоловіки-українці призивалися в радянську армію і перебували в УПА, захищаючи свою країну від загарбників.

Українське населення перенесло стільки горя, скільки не можна описати словами: спалення сіл і цілих міст; голокост; голод; розстріли мирного населення.
І це далеко не повний список звірств, яким піддавався український народ. Загальні втрати України склали 8-10 млн осіб. Люди гинули на фронті, вмирали від голоду в тилу, були вивезені до Німеччини або на територію Росії.

Страждали українці не тільки на передовій – в зруйнованих селах і містах залишалися жінки з дітьми, молоді дівчата, немічні бабусі, які змушені були самостійно справлятися з усіма тяготами і страшними наслідками окупації ворогом рідної землі.

День пам’яті і скорботи – чергове нагадування тим, хто нині живе на Землі про те, як нещадна і жорстока війна, і чому нам варто вчитися на помилках минулих поколінь.

Але, попри жахливі наслідки другої світової війни, попри засудження цивілізованим світом агресивних дій гітлерівської Німеччини, сучасна путінська росія вдалася до повномасштабного вторгнення та територію суверенної країни, члена ООН.

Безпричинна війна, насправді, є злочинною окупаційною агресією кремлівського режиму з метою знищення України. Брехливі наративи путінського режиму:”Нікогда больше” виявилися лише колисковою для колективного Заходу.

Наспраді, за останні 20 років росія перетворилися на реальну загрозу для цивілізації, яку ціною неймовірних жертв намагається зараз стримати Україна.

Вищою мірою рашистського цинізму є “офіційне вшанування жертв другої світової паралельно з відтворенням злочинів фашизму на території незалежної України”.