У бою з російськими окупантами загинув Микола Пташнюк з Іллінеччини

18 травня Микола був мобілізований на захист нашої держави. У складі Житомирської 95-ї окремої десантно-штурмової бригади разом з побратимами відважно боронив Україну від російських загарбників. Він постійно повторював: «Якщо не я, то хто ж?!» А 10 червня в результаті обстрілу бойових позицій українських захисників Микола Пташнюк загинув.

Засновник національного природного парку «Кармелюкове Поділля» віддав життя за Україну

13 червня у боях на Миколаївщині загинув житель Кирнасівки Тульчинської територіальної громади, старший лейтенант, командир 3 піхотної роти Віталій Зленко. Він був засновником та директором національного природного парку «Кармелюкове Поділля».

– Любив природу та все живе довкола, тож не дивно, що саме Віталій Дмитрович став засновником та директором національного природного парку «Кармелюкове Поділ­ ля». Звідси і пішов позивний Устим. Останнім часом був головою фермерського господарства «Кирнасівське», – повідомляють у Тульчинській РВА.

Вінниця прощалася із загиблим нацгвардійцем Дмитром Лізавенком

16 червня живим коридором в останню путь проводжали нашого земляка лейтенанта Дмитра Лізавенка. Люди з квітами та прапорами навколішки зустрічали траурний кортеж. У Будинку офіцерів відбулася церемонія прощання. Рідні, друзі, товариші по службі із Калинівської та Вінницької військових частин НГУ віддали останню шану побратиму. Військовослужбовець Національної гвардії Дмитро Лізавенко загинув на війні 11 червня. У Героя залишилися дружина та маленький син.

25-річний Олександр Ладний з Оратівщини шість років боронив рідну землю

15 червня у селі Времівка Волноваського району Донецької області загинув солдат, житель Новоживотова Оратівської громади Олександр Ладний. Не бачив юності, а бачив смерть, біль і горе…

Загинув 27-річний водій протитанкового взводу Олександр Загороднюк

Ворог забрав життя солдата, вірного сина України Олександра Загороднюка із села Комаргород. Він був водієм протитанкового взводу роти вогневої підтримки, який під час відсічі збройної агресії внаслідок артилерійського обстрілу та авіаційних ударів російськими окупаційними військами в населеному пункті Зелений Гай Миколаївської області, 13 березня віддав життя за Батьківщину, — повідомляють у громаді.

У Гайсинській громаді попрощалися із загиблим на війні Олексієм Волошанюком

Олексій загинув у місті Сєверодонецьк на Луганщині під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню противника.

Гранатометник механізованого батальйону Збройних сил України відчайдушно захищав незалежність нашої країни, її мирне небо і віддав головне – своє життя в цій священній боротьбі.

Війна забрала гравця «Вінницьких вовків»

15 червня біля села Оріхове на Донеччині загинув гравець #93 «Вінницьких вовків», патріот України – Ігор Бойко.

– Від імені нашого клубу, всіх гравців, всієї спільноти американського футболу України ми висловлюємо своє співчуття батькам та родині Ігоря. Він захищав свободу нашої країни і поклав за неї життя. Нехай наш герой спочиває з миром у кращому світі, а ворог наш не знає спокою ні на цьому, ні на тому світі, — співчувають у команді.

Загинули два земляки-побратими

13 червня вірні військовій присязі, поблизу селища Мазанівка Слов’янського району Донецької області, Олег та Василь потрапили під артилерійський обстріл та отримали множинні осколково-вогневі поранення.

До початку повномасштабного вторгнення Ясінський працював за кордоном, але коли оголосили військовий стан — не вагався ні хвилини та приїхав боронити рідну країну. 19 квітня був призваний до військової частини, де відбував службу на посаді радіотелефоніста від­ ділення управління мінометної батареї. Велика родина залишилась без сина, брата, чоловіка та батька. Олега поховали на Алеї слави у місті Козятин.

Василь Пирогов 5 квітня був призваний до військової частини, де проходив службу на посаді головного сержанта-командира міномета 2 мінометного взводу мінометної батареї. Жив світлою надією для єдиної доньки Дарини, якій всього 9 років. Василя поховали на кладовищі у селі Іванківці.

Ворог жорстоко обірвав молоде життя Миколи Войчишена

Солдат Микола Войчишен з Брацлавської громади був гранатометником 4 мінометної роти 2 механізованого батальйону. 21 травня в бою за Сєверодонецьк Луганської області під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил агресора отримав поранення, після якого евакуйований до госпіталю. Герой помер від отриманих травм.

Вапнярська громада у жалобі…

Олег Вишневий віддав своє молоде життя за свободу та незалежність рідної землі. Це важка втрата для родини… Важка втрата для всієї громади… Важка втрата для України. Біль від цієї втрати не заживе ніколи.

18 червня перестало битись серце Петра Радзихівського

Захисник проживав разом з родиною у селі Пиковець, у 2014-2015 роках отримав бойовий досвід у боях під Авдіївкою. Після початку повномасштабного наступу росії вирішив захищати країну знову і служив у роті охорони на посаді головного сержанта. Служив на благо громади та країни. Його життя раптово обірвалось 18 червня.

Немирівська громада втратила двох захисників

20 червня тут проводжали в останню путь 47-річного Олександра Верекету. А напередодні — Сергія Каліча.

Четверо калинівських нацгвардійців загинули на фронті

Ворожі обстріли обірвали життя старшого лейтенанта Михайла Богачука, лейтенанта Вадима Варави, старшого солдата Івана Федоренка та солдата Дмитра Лещенка. Троє із чотирьох загиблих були мешканцями Іванівської та Калинівської територіальних громад.

Старший лейтенант Михайло Богачук народився у селі Іванові Калинівського району. Закінчив Національну академію Національної гвардії України. Йому було 27 років.

Дмитро Лещенко народився 7 серпня 1991 року у Калинівці. Закінчив Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту. Проживав у селі Мончинцях.

Іван Федоренко народився 8 лютого 1992 року у Корделівці. Закінчив Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту. У 2014-2015 роках був учасником Антитерористичної операції, воював у складі 128-ї гірсько­ піхотної бригади поблизу Дебальцевого. Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України у лютому знову пішов на війну. Лейтенантові Вадимові Вараві у нинішньому році мало виповнитися тридцять п’ять років..