Учора під вечір клин за клином над Вінницею пролітали аж шість ключів диких гусей. Здавалося, що вони злякано перегукуються і намагаються пошвидше проминути місто, яке повільно оговтувалося від денної навали цілої зграї ворожих шахедів.
Після усього пережитого під час повітряної тривоги і гулу смертоносних східних зайд у нашому небі, мені дуже хотілося додому. Але багатоголосе геготання диких гусей здалось мені найчарівнішою піснею. Наче вкопаний стояв біля хвіртки і до болю у шиї тягнув голову до неба.
Аж двадцять аналогій народилося у мізках за цих кілька хвилин. Це ж не менше п’ятисот спраглих за домом птахів поверталися з вирію. Майже стільки, як тих страшних російських повітряних вбивць, що перетворили в той день наше небо на пекло. І летіли ж вони так само із півдня, як ці зморені довгим перельотом гуси..
Господи, яка божевільна і неймовірна парність обставин. І які вони різні. Одні, як споконвіку було, несуть весну і радість, а інші вже п’яту весну гарчать у небі над Україною, щоб забрати життя, убити надію, затьмарити радість. Одні кличуть прокидатися від зимової сплячки і на повні груди дихати весняним теплом, а інші заганяють у задушливі укриття, щоб у страху тремтіти до відбою тривоги. Добре, якщо встигнеш до прильоту. На жаль, встигають не всі… Царства їм Небесного.
Кажуть, що вони долучаються до ось таких зграй перелітних птахів. Хто зна, може і в цих ключах зморених, але таких бажаних гусей, вони махали нам своїми крилами. А згодом дізнався, що смертельні ворожі герані, які зруйнували сотні осель мирних українців і вбили та скалічили невинних людей, також летіли з Криму. З боку Немирова.
І, якщо зимами, веснами та перелітними лелеками, журавлями, гусьми управляє Господь, то прилітними дронами сусіда-каїна може управляти лише диявол. Бо тільки його не проймають мільйони прокльонів, від ні в чому невинних людей, які вже купили насіння, щоб засіяти добром свою землю. Господи, Пресвята Матір Божа, пришліть і нам Благу Вість, що величезне безумне зло, яке нищить щиру, боголюбиву і роботящу націю буде покаране. І воздасться кожному за діла його.
Увечорі, перекинулись кількома словами із однокласницею, яка живе в ізраїльському Ашдоді і по кілька разів на день змушена бігти в укриття. Розповів про наше і згадав про гусей.
-Так вони ж у нас зимували. Ми днями бачили, як вони відлітали. У мене щось у серці защеміло, подумала, що летять в Україну, нехай принесуть Мир.
Який же тісний і крихкий цей світ. І яким же цинічним божевільним покидьком треба бути, щоб безцеремонно під каральним триколором в брудних армійських чоботах з брудними думками і брехливим єством диявола пхатися на місце Бога.
Господи, будь справедливим.
Анатолій Жучинський
