Кількість держслужбовців в Україні суттєво не зменшилась. Також є категорії службовців, які не називаються держслужбовцями, але такими по суті є. Хоча кожен новий уряд обіцяв скоротити чиновницький апарат. 

Про це йшла мова під час експертної дискусії “Як правильно скорочувати державний апарат?”, яку провів Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна спільно з ЕП.

“У нас кожен політичний цикл кожен політичний лідер оголошує про те, що давайте скоротимо держслужбовців на 20-30-50%, але суттєво чисельність державних службовців не змінилась.

Найбільшою вона була у 2013 році – це 335 тисяч, і от зараз Нацагентство дає цифру у 237 тисяч. Тобто, суттєво вона не змінилась”, – заявив експерт з правових питань CASE Україна Андрій Саварець.

За його словами, є кілька факторів, які по-різному вплинули на це: окупація РФ частини території України, “економічне провисання” та те, що після впровадження нової редакції закону про держслужбу з-під дії цього закону було виведено цілу низку категорій службовців.

“Наприклад, працівники прокуратури є держслужбовцями, а прокурори – це прокурори, для них є окремий закон.

Тобто, у нас є 237 тис держслужбовців, не враховуючи службових осіб органів місцевого самоврядування плюс 134 тисячі поліцейських, 30 тисяч працівників СБУ, 60 тисяч працівників Державної прикордонної служби – до речі, із зрозумілих причин їх чисельність була нещодавно збільшена на 7 тисяч. Тут принаймні воно зрозуміло: з цих 60 тис майже 50 тис – це саме військовослужбовці.

Плюс 15 тис працівників прокуратури, судді так само не підпадають під дію закону про державну службу, але всі ці категорії громадян заповнюють е-декларації, на них поширюються вимоги закону про запобігання корупції і т.д.”, – додав експерт.

Також досі є категорії службовців, які не називаються держслужбовцями, але такими по суті є.

“Наприклад, Державна служба зайнятості – це вже не державні службовці, хоча це ж державна служба”, – заявив виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

“Було кілька хвиль, як кажуть у народі, “розатестації”, тобто особа ніби державний службовець, на неї поширюються всі обмеження, однак особа не є держслужбовцем. Це дуже дивно.

Ну і, скажімо так, є “люди в погонах” – спеціальні зі спеціальним статусом, в яких є власні законодавчі акти, які регулюють їх діяльність. Наприклад, Нацполіція – у них є свій закон, тут усе зрозуміло.

Але є декілька органів, таких як служба зайнятості і інші, які виведені з-під дії цих законів. Але виходить, що вони виконують функції держави і всі обмеження, думаю, вони навіть самі себе вважають держслужбовцями. Відповідно, це вплинуло на загальну чисельність”, – пояснив Саварець.

“Тобто, уряд може звітувати, що ми знизили кількість державних службовців, але якщо взяти всіх бюджетників по напрямкам – державні підприємства, державні установи плюс вчителі, лікарі – у нас вийде понад 5,5 млн бюджетників, це люди, які отримають зарплату за рахунок державного бюджету, тобто за рахунок платників податків”, – резюмував експерт.

“Плюс за цей час ми створили кілька нових державних органів, вони не дуже чисельні, але можна врахувати і НАБУ, і НАЗК, і ДБР. Вони не найбільші, але вони є. Плюс потихеньку збільшується кількість правоохоронних органів – мається на увазі штатна чисельність СБУ, яка лобіює собі збільшення.

Тобто, десь збільшується, десь зменшується – у загальному чисельність не надто змінилась. При тому, що, все таки, населення України зменшується”, – зробив висновок Саварець.

“Треба розібратись, у чому шкода від чиновників. По-перше, це можуть бути перешкоди, які чиновники завдають доступу до послуг чи ринків. По-друге, це корупційні схеми, в яких вони задіяні.

І третє – банальна нефективність. І тоді, аби скоротити чисельність, наприклад, в окремо взятому органі, треба визначити, що є ефективно роботою. Розібратись, як процеси мають бути налаштовані і як вони налаштовані де-факто, і тоді вже приймати рішення.

На сьогодні формування держорганів підв’язане під процес – управління, боротьба з чимось, забезпечення чогось… Тобто ми кажемо про процес. А якщо ми кажемо про результат, то треба починати з іншого принципу формування. Тут можливі інтерсекторальні команди, які заточені під конкретний індикатор успіху.

Є й інший варіант – як то кажуть, сокирою: давайте знизимо, і нам байдуже, як ви це зробите. Тобто відрізати по-живому, треба когось звільнити – кого? Або неефективного, або нелояльного, але, допустимо, професіонала, або рандомно, але тоді хтось має понести за це політичну відповідальність”, – додали експерти.

“Без політичної волі, без політичних лідерів, без так званої “встряски”, а війна – це також можливість перебудувати певні процеси, державна служба сама себе не реформує.

Звичайно, участь громадянського суспільства, експертів, плюс у нас буде великий поштовх – це євроінтеграція, це бекграунд, від якого ми маємо відштовхуватись”, – резюмував старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.

Василь Головко