Порічку – тільки з куща, немиту. Пальці витирати об шорти або майку, і знімати з червоних крапель павутинку, трохи примружившись на сонці, і заодно згадуючи, чи є в будинку ентеросгель.

Аґрус – лише недозрілим. Взагалі не знаю, чи ця ягода задумана природою як стигла. Незнайомий з жодною нормальною людиною, яка дала б аґрусу дозріти на кущі. Треба жувати та примовляти: «Яка кислятина!». Морщитися від того кислятиння, літньої спеки та колючок, що вп’ялися в сідниці, коли ви влізли в кущ із голими ногами.

Суницю – рачки, опустивши голову до землі, а п’яту точку піднявши вгору. У йозі така поза називається «собака головою вниз», але в наших краях я перейменувала би її в «поїдальник суниці».

Шовковицю – обов’язково забравшись на дерево виключно у світлому одязі.

Малину – їсти з куща, попередньо вибачившись перед всіма невинно з’їденими черв’ячками, які сидять там у червоних кошиках. Якщо відчуваєте, що черв’ячок ворушиться на язиці, то просто жуйте швидше і все. Це – білок… органічний.

Черешню – див. Малину, але не забувайте випльовувати кісточки, щоб увечері не пошкодити унітаз.

Чорницю – тільки в лісі та зі свіжим манікюром, щоб потім вдома відмивати нігті ваткою, змоченою у перикисі,.. нігті за 20 євро.

Лохину (голубику) – купити в супермаркеті за ціною фотографій оголеної Моніки Белуччі. Промити в 10 водах, висипати в тарілку. З’їсти акуратно, по одній, розглядаючи кожну і переконуючи себе, що це досконалість, але мріяти про чорну смородину.

Чорну смородину – їсти брудну з куща, розмірковуючи, скільки кілограмів цукру купити, щоб наварити варення на зиму.

Примовляти вголос, що вона краще лохини, і не треба продавати нирку, якщо можна лише обдерти кущ, який посадив ще ваш дід.

Автор:
Марта Госовська