Ось що вона написала, коли дізналася про повернення побратимів її сина в Україну:
– Коли я дізналася, що відбувся обмін полонених з “Азовсталі”, я йшла і був дощ… Я йшла і вся промокла… Мої сльози текли градом, коли там писали, що наймолодшому – 19… Плакала і чекала, і думала, що це мій синочок… Вже уявляла, як він мене набирає і говорить: “мамо, я вдома!”
У ці хвилини дзвонили всі, писали 100 смс, 100 дзвінків… Всі хотіли почути, що це саме мій Назар. Мною трусило, я плакала, дощ не припинявся… Я йшла на зустріч до дівчини Назара – Каті, і вона мене чекала саме з Ним! І вона мріяла, що то саме Він. Ми обійнялись і плакали, і чекали… Але поки чуда не сталося…
Ви навіть не уявляєте, якою я стала сильною, сталевою!
Я ні на хвилину не перестаю вірити, чекати, молитись!!!! Я сильна, я все витримаю і буду цілувати землю, нашу українську святу землю, на яку ступить нога мого сина…..
