24 лютого. Він прокинувся від телефонного дзвінка:
«- На 6 ранку маєш прибути в бригаду.
– Почалося?
– Почалося…»
З того часу військовослужбовець 120 бригади ТрО із позивним Лютік встиг побувати на нулі, отримати контузію та вивести із оточення більше півсотні побратимів, врятувавши їм життя.
Лютік наймолодший у своєму підрозділі
У своїх 23 роки уже має досвід учасника бойових дій. Пов’язав своє життя з військовою справою в 2016 році, коли вступив до Національної академії сухопутних військ за фахом управління діями механізованих підрозділів. Після 4-ох років навчання починає служити у 59 мотопіхотній бригаді. З початку 2022 року контрактник Сил територіальної оборони Вінниччини. Коли формувалися списки окремого батальйону для виїзду на передові позиції записався туди, як начальник служби ОДТ.
– Це зовсім не та війна про яку ми читали, бачили фільми чи нам розповідали. Це навіть не та війна, яка розпочалася у 2014 році. Зараз ворог сипить по нас артилерією цілодобово. Пішовши на підкріплення бойової бригади, ми все облаштовували, рили бліндажі та укриття. Всі об’єдналися, аби виконати завдання.
Лютік розповідає, що всі побратими були налаштовані рішуче. Основне завдання: надати підтримку бригаді та не допустити прориву противника. Звісно, на війні бувають різні ситуації, тож можуть виникати непорозуміння. Але у них на такі випадки була улюблена фраза: «Навіщо сваритися, якщо можна бути друзями».
Військовий розповідає, що коли наша рота йшла на підсилення батальйону, то потрапили під артилерійський обстріл. Точних ударів русня не наносила. Гатили на осліп з усіх боків. Більше півсотні людей потрапили в оточення. Зв’язку не було. Під час вибуху отримав контузію.
Моментами бувало дуже страшно, наших військових обстрілювали з гвинтокрилів з дуже малої відстані, гатили танком. Транспорт наших бійців було пошкоджено. Щоб вийти до своїх позицій тероборонівці вночі пройшли 17 кілометрів пішки. І їм вдалося вирватися з оточення без втрат особового складу.
Лютік уже повернувся додому на 10-ти денний відпочинок
Дуже скучив за дружиною, яка незабаром має народжувати. Військовий каже, що при потребі поїхав би на виконання бойових завдань знову, але лише з тими побратимами, які пройшли з ним через перше «бойове хрещення».
