Його справа досі не розкрита і має таємний шлейф.

6 років тому в центрі Києва поміж ранкової метушні пролунав гучний вибух. Був убитий наш колега Павло Шеремет.

Він народився в Білорусі. Працював журналістом, коли крок за кроком наступала диктатура Лукашенка – у хвилю політичних вбивств потрапив оператор Шеремета Дмитро Завадський. Павло виїхав у Росію і зберіг гідність в умовах іншого диктаторського режиму – путінського, не побоявшись говорити про Революцію і війну в Україні.

З 2011 року Шеремет писав для “Української правди”. Київ став його третім домом. Він писав про війну, політику і вино, багато жартував у ефірах і в житті. Товаришував з українськими журналістами й громадськими діячами.

20 липня 2016 року Павла вбили

Вночі під його авто підклали вибухівку, а вранці, тільки-но журналіст від’їхав від дому, пристрій активували дистанційно.

6 років по тому це вбивство досі залишається оповитим таємницею.

Це біль колег і друзів Павла, які не можуть дізнатись правду. Це і біль української держави, яка роками не може цю правду знайти й озвучити.

Наприкінці 2019 року поліція затримала 3 підозрюваних, яких слідство вважає винуватими в убивстві. Це військовий музикант Андрій Антоненко, лікарка й волонтерка Юлія Кузьменко та фронтова медсестра Яна Дугарь. Їхню справу слухають у суді вже майже два роки.

Замовники, навіть імовірні, досі не названі.

На шості роковини наглого вбивства “Українська правда”, з якою співробітничав журналіст, нагадала тексти Павла Шеремета, які зараз, в умовах повномасштабної війни з Росією, не втратили своєї актуальності, а деякі навіть стали звучати по-новому.

Приєднуємось до колег і світлою пам’яттю згадуємо колегу, журналіста Павла Шеремета

Колектив «33-го»