Тоді артисти колективу розпочинали з нашого міста перші гастролі країною. Їх настільки добре зустрічали, що вони продовжили ще на один день гастролі у Вінниці.

Він порівняв наших журналістів із їхніми артистами:

– Мені сказали, що вас часто порівнюють на Вінниччині із нами, такі ж безстрашні та напористі, як ми, — сказав тоді артист, що стрімко увірвався на вершину гумору пострадянських республік із Кривого Рогу.

З гумором і відверто розповідав про плани колективу на майбутнє…Тоді вінничани так тепло зустрічали колектив, стільки було бажаючих потрапити на концерт «95-го», що артисти вирішили дати ще один додатковий концерт у цьому Будинку офіцерів.

В різні часи гастролів Презитента Зеленського в статусі лідера “95-го кварталу” він давав інтерв’ю нашим кореспондентам Роману Ковальського (він тепер в ЗСУ), Оксані Пустовіт, тепер радниці Сергія Борзова та Ірині Зоновій, яка зараз позаштатно співпрацює з “33-м”…

Хто б міг в той час уявити, що доля розпорядиться так, що Зеленський стане Президентом України часів війни. А ми всі будемо описувати вінницьку трагедію із епіцентром прильоту балістичних ракет в цю споруду… Забраними життями в цьому пекельному вогні, поламаними долями та обпеченими болем душами…

І тепер Будинок офіцерів зруйнований настільки, що, за словами заступника Офісу Президента Кирила Тимошенка, його знесуть.

Однак пізніше Сергій Борзов, голова Вінницької ОВА, висловив іншу позицію:

– Будинок офіцерів став символом незламності Вінниці і нескореності вінничан. Тому ми відновимо цю легендарну споруду Вінниці.

Бо цей культурний центр, який мав у місті найбільшу концертну залу, прийняв тисячі артистів із СРСР, далі – пострадянського простору, України: Ротару, Галкіна, Пугачову, Шафутинського, Винника, Руслану, Джамалу, Потапа і Настю, Леонтьєва, Кузьміна… Краще, напевно, перерахувати тих, хто не був тут з гастролями. Майже усі відомі артисти СНД!

Серед них і тепе­рішній пул путіна: Валерія, Бабкіна, Газманов, Доліна, Лепс, Повалій, Корольова і Тарзан… Може, вони, знаючи цей культурний заклад не лише зі сцени, але й службового входу, підкажуть осатанілим рашапропагандосам, що якщо це був «воєнний об’єкт», то ми всі тут японські льотчики.

Вінницька трагедія, в якій рашисти зруйнували культурний центр Вінниці, вже відома на весь світ.

Тут і знана вінницька Єрусалимка, де виросли сотні тисяч чи мають він­ницьке коріння звідти і єв­реїв багатьох країн світу.

Запитайте у кожного вінничанина чи емірганта звідси: ну хто не ходив на концерти в цей заклад? Не прогулювався цим проспектом Перемоги? Не зупинявся в кафешках поряд… Там ще пам’ятник неподалік нашому Сонцепоклоннику Коцюбинському. От що б він подумав, дивлячись на це лихоліття і вчинки тих, кого він прийняв в своє серце, як братів?

Тетяна Квасюк