Орки ракетами б’ють
По Вишгороду.
Вітають, суки з
Хрещенням України – Руси.
Нічого, сучі діти –
Ми вистояли.
На – з трьох пальців,
Враже,
Та викуси .
То тебе у болоті хрестили,
Невмиване, купане під дощем.
Мої прадіди, мечі святили,
Я охрещена не водою –
Огнем.
Я сонцем і світлом охрещена,
Мене ракетами не залякати.
Я вічна і незнищенна.
З ким ти зважилось воювати ?
Ти, воронами в гніздах обісране,
Ти, людьми добрими
На сміх узяте :
Завоювати хочеш істину ?
Спалити хочеш білу хату ?
Не здолаєш…
Скавчи, хоч лусни.
Я на цій землі – господиня.
В ранах свіжих,
Крівця загусне,
Заросте чорнобривцем
Руїна.
І я житиму.
Й через сто віків ,
Моє ім’я в світах
Лунатиме.
А тебе, ще до третіх
Півнів,
Ніхто не згадає,
Не пам’ятатиме.

Автор: Світлана Перч