Явдокія Возна з Оратова – одна з тисяч матерів, яка довгі місяці чекала свого сина-захисника з війни. Щасливу мить, коли син повернувся на ротацію, жінка описала у віршах!

Ось цей материнський крик-душі, який відчуває кожна ненька, в якої син захищає Україну:

– У ці тривожні, неспокійні дні доля усміхнулася мені. По ротації з “0” повернувся днями наш Син і приїхав провідати нас. У житті я багато звідала щасливих митей, та їх не порівняти з відчуттями від цієї зустрічі з Сином і білими трояндами  для мене. Молитиму Бога, щоб кожна Мати, чиї Сини захищають Вітчизну, звідали цю мить.

Від Сина потай я сльозу втирала,
Коли із рук його троянди білі брала.
Тулила ніжно до щоки пелюстки –
Синівської любові милі згустки.
За ними днів тривожних мій неспокій,
За ними страх за Сина мій глибокий,
За ними сірі будні й ніч без сну,
Коли відправили ми Сина на війну.
Молила Бога, небо я благала,
Моя кровиночка щоб болю не зазнала,
Ворожа куля Сина не скосила,
Його під серцем із любов’ю я носила.
Не для війни Синів ми народили,
На щастя їх в житті благословили.
Будь проклятий повік мерзенний кате
За біль той, що у серці носить Мати!

Явдокія Возна