Вона засуджує українців, які так байдуже реагують на цю нашу спільну біду.

Позують біля моря чи виставляють інші щасливі фото:

– Сина мого, на моє велике щастя та дякуючи Богу, не було в тому бараці, але там був чийсь син, чоловік, брат, онук.. І постити після цієї трагедії фоточки з моря,  це рівносильне насміханням. Я третій день не знаходжу місця собі після цієї трагедії, а якась недолюдина розміщує такі фото. Це не по-людськи. Пробачте, може,  я не права, але моя позиція така. І вона залишиться незмінною!

Я вмію радіти людському щастя, але й водночас вмію співпереживати  людській біді та горю!

Вибачте мене, але в моїй країні війна, а в моїй душі безмежний сум.

..Вони загинули заради вашого життя!

Ірина заради безпеки сина Олександра не називає його і свого прізвища.

Андрій Власенко