Як буде жити селянам, які  виживають за рахунок молока, яке і так здають за копійки?

Молокопереробні заводи, звісно, хочуть отримувати якісну продукцію від виробника, але що вони для того роблять, крім того, що наживаються на виробникові, на тій бабусі, яка з останніх сил обходить корівку, щоб отримати ту мізерну платню за молоко?! Пенсії вистачає тільки на хліб і предмети першої необхідності, а ще потрібно дрова купити, машина яких коштує, як три пенсії. А ще, на нещастя, захворіти можна і всі заощадження залишити в аптеці.

У статті пишеться, що 1 л молока має коштувати 11-12 грн., але у більшості сіл платять 5,50-6,50 грн. Молокозаводи хочуть отримувати якісне молоко, то чому ж їм не створити приймальні пункти у селі, де будуть облаштовані холодильники, поставити туди відповідальну людину, яка контролювала б якість молока.

Воно наче й мало так бути. Розвезли холодильники по селах, вони постояли як макети, жодного разу не запрацювавши, тому  що потрібно  платити людям зарплату. Мабуть, завод порахував, що їм це невигідно. І забрали назад. Краще ж заплатити лише водієві, який злиє в одну бочку і холодне, і тепле молоко і який не в змозі проконтролювати усе молоко, тому що йому якнайшвидше треба доставити те молоко до заводу, щоб не встигло скиснути. А винні у цьому селяни.

Кваліфікований інженер із доїльного обладнання Ігор Кондратюк пропонує селянам купувати молокопроводи та індивідуальні апарати з системою фільтрації за 3000 євро. То тепер порахуйте, скільки треба селянину здати молока по 6 грн. за 1л, щоб зібрати таку суму. Адже корова не молокопровід, вона потребує затрат і догляду. А рішення по стандартах у нас чомусь зазвичай приймають ті, хто взагалі не знає, що таке корова і як її утримувати.

Ми йдемо до європейських стандартів, то, може, варто спочатку підвести країну до тих стандартів, а не гнати людей вперед країни до тих же самих стандартів і забирати у них можливість заробити копійки, щоб прогодувати себе і родину.

Степан Євич, читач