– Добрий день.
– Добрий день, Сергійку.
– Добрий день, – і на тебе дивляться завжди веселі, грайливі, повні життя очі.
– Добрий! Та ми ж уже віталися!
Вітання від Сергія звучало при кожній зустрічі протягом дня. Не важливо чи два,чи двадцять раз проходив повз.
07 серпня 2022 року став не добрим днем, а пекучим, болючим аж до задухи. У цей день увірвалася страшна звістка, коли колеги кинули у нашу групу фото мужнього, дужого воїна у чорній рамці з написом “Вічна пам’ять Герою”
– Пробач, Сергію, не впізнала. Часу, здається, небагато минуло, але ж яка велика прірва між двома твоїми образами: безтурботного школяра та непохитного впевненого ВОЇНА. ВОЇНА СВІТЛА, бо навіть на цьому фото ти посміхаєшся. І від цього ще більше рветься серце.
З 24 лютого часто з колегами у розмовах згадуємо Вас, наших учнів-випускників , що боронять рідну землю, ще зовсім молоде- сеньких і трохи старших – Вас багато. Ніхто з нас у мирному житті не думав, що Вам доведеться стати на захист рідної землі, своїх рідних. Ніхто не бачив у Вас воїнів, готових іти на смерть. А ви непомітно навіть для себе самих з молоком матері всмоктали генетичну сміливість українців, волелюбність і непохитну віру у свій народ.
Спогади щемом ломлять груди: життєрадісний, вихований, порядний, вірний друг і душа компанії, добрий люблячий син, щирий менший брат – це все ти, Сергію!
Навіть небо розірвалося громом і пролилося дощем-сльозами за Тобою.
Віримо, що Господь покличе тебе у своє військо ангелів небесних. Але як нам усім треба тебе тут, серед нас живих!!!! До болю!!!
Хай Він дарує тобі вічний спокій.
Дорогі рідні, прийміть наші щирі співчуття. Хай Бог допоможе Вам витримати цей невимовний біль через непоправну втрату сина, брата, онука, племінника …..
Вічна і Світла пам’ять тобі, сину!!!
Віра Лавренюк, ліцеї Нова Гребля
