Сьогодні минає 30 днів від ракетного обстрілу площі Перемоги у Вінниці. 14 липня щонайменше три російській ракети впали на Будинок офіцерів та будинок побуту “Ювілейний”.
Офіційно – 28 загиблих, серед яких троє дітей
Майже сотня потерпілих було госпіталізовані 14 липня, багато хто продовжував звертатися за медичною допомогою у наступні дні.
74 будинки ушкодженні, зокрема лікарні та навчальні заклади.
Спомин про ті події опублікував один з бійців ДСНС, які миттєво приїхали ліквідовувати наслідки ракетного обстрілу та діставали з-під завалів людей.
– Цей жах назавжди залишиться у моїй пам’яті, – написав рятувальник.
Відео: Black list of Vinn
– Після вибуху побачила свою кохану дівчинку, її розірване тіло…
Мама вбитої російською ракетою 4-річної сонячної дівчинки Лізи вперше після трагедії прийшла на площу Перемоги. І ось що там згадала Ірина Дмітрієва:
– Вперше після трагедії побувала на тому місці, яке тепер закарбується у пам’яті на все життя.
Після операції я втратила пам’ять, не розуміла, де я і чому моє тіло все перев’язане…
Всю ніч відтворювала події, згадувала, думала, де Ліза, чому не зі мною…
Я вірила, моя донечка жива, бо такого не може бути, моя дитина не могла загинути, так не повинно бути…
Дивилася на свої травми, і розуміла що все-таки це не сон… Кожна секунда відтворювалася в пам’яті.⠀
Я все згадала. Пам’ятаю кожен момент того фатального дня…
Пам’ятаю, як почула гучний гул, подумала це точно не літак. Ми одночасно з Лізою підняли голову вверх, прямо над нами летіла ракета – надзвичайно велика. Здавалося, вона пару метрів над головою. Побачила, як падає в сторону дому офіцерів, тому стала спиною до нього, думала, що закрию собою дитину… Це була навіть не секунда, а набагато менше.⠀
Я дуже сильно тримала візочок разом з Лізою, зігнулась, її голова була біля моєї.
Далі сильний вибух та тремтіння землі.⠀
Ми не впали. Тоді я зовсім не відчувала болю, тільки мертва тиша навколо…
Навкруги стіною стояв чорний дим, нічого не було видно.
Я не чула другого вибуху, не чула сигналізації машин, нічого не чула.⠀
Потім побачила свою кохану дівчинку, її розірване тіло… ⠀
Ще пару хвилин бігала, шукала людей, щоб допомогли витягнути Лізу з візочка. Навкруги мертва тиша. Сіла і почала кричати… Потім відчула сильний біль і побачила, як на землю ллється кров, почала задихатися.
Мозок відмовлявся вірити… Ця страшна картина крутиться перед очима знову і знову…
Я все пам’ятаю до дрібниць…⠀
Російські терористи, ці істоти, вбили мою дитину, підняли руку на святе …
Скільки ще світу потрібно доказів, щоб зупинити масові вбивства українського народу???
Більше ніж 360 вбитих і зґвалтованих маленьких янголів…
Світе, я не розумію, чому ти дозволяєш російським нелюдям нас вбивати…
Вірш пам’яті сонячній Лізочці
З ЯНГОЛОМ ЗА РУКУ…
Матусенько, я тутечки, на небі,
У білім платті, з янголом за руку.
Ти тільки знай, що плакати не треба –
Небесним діткам боляче від смутку.
А я в Раю – Господня ніжна квітка,
Мені пісень співає райська пташка.
А ти, матусю, зовсім не сирітка,
Бо іншим дітям без турботи важко.
Тепло твоє потрібне їм, щомиті,
Ти цим теплом наділена від Бога.
Я лиш прошу, згадай мене в молитві,
Коли до храму приведе дорога.
І я всміхнуся тутечки, на небі,
У білім платті, з янголом за руку…
Лиш пам’ятай, що плакати не треба –
Небесним діткам боляче від смутку.
Василь Чубик
