У обласних газетах велися спеціальні рубрики про цей гігантський енергетичний проєкт. Масштаб будівництва реально вражав: це мала бути найбільша в Європі атомна електростанція. Здача кожного з шести енергоблоків була святом «перемоги соцпраці» з урочистостями на рівні перших осіб області.

Мені як заввідділом газети «Комсомолець Запоріжжя» та кореспонденту газети «Индустриальное Запорожье» пощастило бачити відкриття чотирьох енергоблоків. Скажу одне, такого величезного будівництва, яким стало спорудження ЗАЕС та міста Енергодар, я більше у своєму житті не бачив. Хоча ще дитиною став свідком будівництва Ладижинської ТЕС, але це зовсім різні речі.

Та ядерна міць, що, що завдяки тисячам робочих рук наших будівельників, виросла на березі Дніпра у Запорізькій області, стала згодом символом потужності української енергетики

З введенням в експлуатацію всіх шести блоків станція почала виробляти п’яту частину всієї української електрики і половину всієї атомної. Мені завжди було цікаво, як там, в Енергодарі. Навіть уже коли працював у вінницьких часописах. Пам’ятаю, що в 2000 році ЗАЕС пройшла атестації МАГАТЕ і була визнана однією з трьох найкращих у світі, що повністю відповідають усім вимогам безпеки. І відповідала би й надалі, якби…

Це страшне «якби» сталося 24 лютого цього року

Окупаційна армія кремля безпричинно напала на суверенну Україну. В березні рашисти з боями захопили ЗАЕС в Енергодарі. «Божевільна орда», як уже охрестили армію рф на Заході, прийшла убивати, знищувати та анексовувати, простіше кажучи — красти.

Ласий шматок, станцію в Енергодарі, російський режим вирішив віджати так само, як метал з «Азовсталі», зерно з Херсонщини та Миколаївщини, Харківщини і Запоріжжя. Адже щорічних 40 мільярдів кВт електроенергії чогось таки варті.

Сподівання на бліцкриг не справдилися, Україна продовжує героїчно боронити свою територію, світ серйозно стурбований присутністю російських військ на українському ядерному об’єкті, найбільшому в Європі. Бо в свіжій пам’яті страшна чорнобильська трагедія з людськими жертвами, тисячами опромінених, непридатними для життя землями, зараженими річками, лісами. Мільярдними витратами на дезактивацію, об’єкти укриття.

І це лише один енергоблок, а тут їх аж шість

Аби змусити Україну до капітуляції, Запорізькою АЕС, яка до війни спокійно працювала, росіяни тепер лякають всю планету. То вони її обстрілюють, то мінують, використовуючи як «ядерний щит».

Свої претензії на станцію рашистський генерал Валерій Васильєв начебто пробував пояснити тим, що її «строили русские люди». Але кому, як не нам, журналістам, на чиїх очах відбувалося будівництво, краще знати, хто будував ЗАЕС. Переглянемо сторінки газети «Индустриальное Запорожье».

Спорудження ЗАЕС

1983 рік. Оголошення про набір робітників на будівництво атомної електростанції. Набір проводить Запорізький облвиконком.

Набирали на будівництво запоріжців, а не чеченців, бурятів, дагестанців чи інших «русских людей». Це оголошення тоді «Индустриальное Запорожье» друкувало регулярно — з періодичністю раз на два тижні.

Але країна, яка живе брехнею та агресією, повністю ігноруючи міжнародний правопорядок, цинічно вводить в оману ООН, МАГАТЕ та ОБСЄ, перекладаючи відповідальність за провокації на ядерному об’єкті на Україну.

Хоча цілком очевидно, що саме російська безпричинна агресія, присутність там військових та техніки, вибухівки та боєкомплектів може призвести до непоправного.

Адже, як стверджують спеціалісти, в разі вибуху енергоблоків ЗАЕС, радіоактивний пил може сягнути не лише території майже всіх українських областей, зокрема й Вінницької, а й поширитись на території сусідніх Польщі, Словаччини, Румунії та навіть Болгарії. Не виключається розповсюдження радіації й на прикордонні області рф. Але в агонії кремлівський режим вже не рахує свої втрати.

І погроза генерала Васильєва, що – або тут   буде російська земля, або — випалена пустеля, вже не здається примітивним шантажем агресора. Це уже божевілля, яке світ заради своєї безпеки мусить зупинити. Вже відомо про 42 країни, які звернулися до путіна з вимогою зробити територію ЗАЕС демілітаризованою зоною.

Аналогічну вимогу радбезу ООН росія «не почула» і заблокувала цю резолюцію. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати станцію і готують чергові ядерні провокації. Не виключено, що саме на День Незалежності зс рф спробують загострити ситуацію на ЗАЕС, яка вже й так на грані фолу.

Україна вимагає негайного засідання Генеральної асамблеї ООН, аби змусити росію припинити ядерний шантаж і забратися з території України.

Анатолій Жучинський