25-річний вінничанин Артур Покорський не лише талановитий фотограф, а й приклад для молоді. Хлопець майже щодня знімає відеоролики, у яких пропагує активний та здоровий спосіб життя: пірнає в ополонку, тренується без верхнього одягу на морозі, влаштовує флешмоби та забіги. Чому він відмовився від алкоголю, не палить та вважає спортклуби лише бізнесом – Артур розповів нашому журналісту.
– Більше п’яти років я популяризую здоровий спосіб життя на чистому ентузіазмі, заради ідеї, світлого майбутнього наших дітей. Із однодумцями створили неформальну громадську організацію «Тверезе життя», – розповідає Артур. — Її учасники тренуються просто неба, аби довести, що бути здоровим та спортивним можна і без дорогих спортзалів. Починали з пробіжок містом і купанням в ополонці. За всі роки із 34 чоловік захворів один. І лише тому, що постійно налаштовував себе словами на це. Ми активно проводимо і своє дозвілля. Це фізичні тренування, велопоїздки, походи, пробіжки. Серед подій, які влаштовували, «Масові забіги за здоровий спосіб життя», аматорські турніри з «CrossFit», чемпіонат Вінниці з футболу, флешмоби «Тверезий Новий рік», акції «Я зустрічаю Новий рік тверезо», «Цукерка на цигарку», кращий вірш на тематику ЗСЖ, турнір з віджимань, підтягувань та конкурси, де вручали переможцям призи. Наші проекти: «Вінниця — бігаємо разом», «Вінниця велоподорожі», «Кроссфіт Вінниця». Ми підкорили сім найвищих гір України. За 4-5 днів подолали близько 38 гір і полонин і пішим ходом здолали по гірській місцевості 138,2 км. Ми із однодумцями прибирали ліси, брудні ділянки, відвідували собачий притулок, дитячий та будинок престарілих… А днями на честь Нового року зробили 2018 віджимань і все це зафіксували на відео.
– Що для тебе означає поняття «тверезе життя»? Чи віриш, що зможеш вплинути на сучасну молодь?
– Тверезість – це звичайний духовний та творчий стан здорової та адекватної людини. Але багато хто із цього робить велике досягнення в житті. За останні п’ять років на моїх очах змінювалися долі багатьох людей. Були ті, кому це не допомогло, та духу кинути отруту не вистачило. Але маю дуже багато позитивних відгуків. Я не скажу, що своїми зусиллями ми підняли всю країну, але можу точно сказати, що зробили свій внесок у розвиток нашої країни і молодого покоління. Був випадок, коли у транспорті я клеїв стікер «Неважливо, яке дитинство було у вас, важливо, яке дитинство ви подаруєте своїм дітям». На ньому був значок із перекресленою цигаркою та пляшкою алкоголю. Підійшла до мене жінка й попросила собі стікер, аби у себе на роботі приклеїти. Було приємно, що написи читали й інші батьки з дітками.
Все життя я був байдужим до спиртного і цигарок. Один раз усвідомлено, для експерименту, щоб зрозуміти слова «Ти не пив, ти не знаєш», вирішив вжити алкоголь. Так, стало веселіше, але це не вирішує проблем, не розвиває. Та й набагато краще мати чудовий настрій без «штучності», яка лише затьмарює мозок і створює ілюзію щастя.
– У селах молоді нема куди піти, клуби розвалені, майданчики не скрізь є. Тому розраду шукають в алкоголі. Ти вивчав цю ситуацію?
– Про ситуацію в селах знаю добре, бо багато бачив. Одного разу ми приїхали в маленьке місто сільського типу і провели там масовий забіг, ігри та естафети. Враження до цих пір залишились. Як горіли очі у тих дітей!
Втім, я не так давно прийняв і відпустив ту ситуацію, що владі байдуже здорове майбутнє дітей і нації. Свого часу ми набрали в петиції потрібні голоси, і міська рада погодилась втілити наш проект – розробити дизайн і встановити на громадських зупинках таблички про заборону куріння. Але свого слова так і не дотримала. У нас немає спеціальних постійних програм, хороших безкоштовних спортмайданчиків у Вінниці. Чомусь їх обгороджують високими парканами, вішають замки і нікого не пускають. А що вже казати за села? Хоча нам вистачило духу, ми займалися ще з того часу, коли тренажери, турніки були старі, іржаві. Але хотіли та займалися, як могли, використовуючи підручні засоби і речі. Ми побудували спортмайданчик на «Бригантині»: за свої гроші навезли покришок, зробили грушу, смугу перешкод та встановили інший інвентар. Позаймались два тижні, а тоді невідомі все зламали… Такі у нас люди. Я вірю, що в кожному селі є мінімум по одній людині з чудовою фантазією, сильним духом і їм просто потрібно допомогти, підштовхнути, і все вийде. Просто влада повинна допомагати.
– На твою думку, які основні проблеми турбують нашу молодь?
– Їм не вистачає батьків, тата як приклад, матері для душі, бракує правильного оточення і виховання. Батьки часто не вміють виховувати, не вміють говорити, розуміти, відчувати і чути своїх дітей, бо зайняті проблемами ззовні. А дитина, не знаючи, де знайти відраду і куди себе подіти, йде в погані компанії і вчиться поганому, бо там себе відчуває більш потрібним, ніж удома. Якщо батько не змушує, а є прикладом, гордістю для дитини, то вона буде його слухати.
– Ти організовував забіги для вінничан. Розкажи про це.
– Масові забіги влаштовують на коротку дистанцію щоб кожен міг її подолати — від 1 до 4 км. Максимально на забіг приходило 186 осіб. Всього ми провели 15 масових забігів. По-різному вінничани реагували, але скільки людей — стільки думок. Я хотів показати масовість у спорті і здоровий спосіб життя, залучити увагу людей, щоб на цьому прикладі вони задумалися і, можливо, змінили своє життя. Можливо, когось пробіжка надихнула на прибирання кімнати чи правильне харчування або банально підняла настрій. Коли ми робили відкриті тренування, то бігали великі дистанції — до 23 км.
Розумію, що наш розум — це неймовірний комп’ютер і машина, розвитку якого немає меж. Максимальний мінус, при якому займався і так само купався, -23 градуси. Я йшов в ополонку, але перед цим зробив розминку і невелике тренування. При такій температурі у мене злізла трохи шкіра на долоні, бо коли я пірнав, то тримався за залізні поручні. В той день я пішов на новий рекорд і всього знаходився у воді, снігу і просто роздягненим після води 5,30 хвилини.
– А якби ти закохався у дівчину і лише потім з’ясувалось, що вона палить?
– Моя колишня дівчина кинула палити, але на свій день народження попросила цигарку. Я ж відповів, що щасливі не палять, але бачив її залежність. Після того сказав, що лише їй робити вибір. Було прикро і боляче… Ми розлучилися через деякий час, і вже близько трьох років я один. Думаю, що моя майбутня дівчина буде зі схожими поглядами і укладом життя. Ми будемо доповнювати один одного.
– Артуре, знаю, що і твоя молодша сестра також активно займається спортом.
– Катя – це моя гордість, і я дуже пишаюсь, що став їй прикладом. А ще я дуже вдячний своїй мамі, адже вона вклала в мене любов і душу, завдяки чому маю совість, співчуття, а найголовніше — добре серце. Знаєте, я довго не хотів брати Катю на тренування, для мене вона завжди була маленькою дівчинкою. Але коли пішла зі мною, то заявив, що жаліти не буду. І вона гідно здала вступні іспити і набрала високий коефіцієнт прохідності в нашу організацію. З тих пір вона разом тренується – зі мною, сама вдома. Я радий, що вона вибрала здоровий і тверезий спосіб життя. До цього закликаю й інших.
