— Коли Голлівуд буде знімати воєнний бойовик про російсько-українську війну зі жорсткими й видовищними наземними зіткненнями, то гранатометник 128-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади Олександр буде ідеальним прототипом для головного героя, — відзначив американський президент.

Про рекордсмена розповів офіцер 128-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас.

– Олександр воює з Росією вже вісім років, хоча має цілком цивільну спеціальність – ремонтник лічильно-обчислювальної техніки. Після закінчення училища він рік намагався знайти себе в різних професіях на рідній Вінниччині, але щойно почалася Революція гідності, одразу поїхав на Майдан, а звідти – на війну.

Ось що про себе повідомив сам Сашко:

– У 2014 році вибрав добробат «Айдар», де проводили серйозну бойову підготовку. Спочатку був у розвідці, ми заходили глибоко в тил ворога, проводили різні спецоперації. Під час однієї, в жовтні 14-го, наша група зачепила ворожу розтяжку. Почувши хлопок, я крикнув: «На землю!» і сам прикрив собою снайпера, який був без броніка. Тоді мені добряче дісталося – раму автомата аж зігнуло, каску й бронік посікло, а я отримав 18 осколків. Бігати на довгі дистанції більше не міг, тому перевівся з розвідки в протитанкісти. А оскільки танки в той час використовувалися вкрай рідко, перейшов у штурмову роту.

У цьому підрозділі отримав ще два поранення, а в 2016-му перевівся в 128-у окрему гірськоштурмову Закарпатську бригаду, з якою «Айдар» часто перетинався на Луганщині. Із 2014-го року жодного разу не переривав контракт, відпочивав тільки під час планових відпусток.

Перед повномасштабним вторгненням Росії наш підрозділ стояв у Маріуполі, а я був на крайньому посту, всього за 300-400 метрів від ворога. У 20-х числах лютого командир спитав, чи є бажаючі освоїти натовські протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) Javelin та «NLAW». Я зголосився й поїхав в учебку. А через два дні почалася війна. Я зв’язався з командиром і поїхав до свого підрозділу в зону бойових дій. Ми так і не встигли хоча б раз стрельнути з ПТРК на полігоні. Навіть не бачили, як стріляють інші…

В останні дні лютого надійшли установки й ракети Javelin. Командир викликав мене й спитав: «Зумієш?» Я відповів: «Упевнений на 90%, що зумію». «Ну, спробуй. Але якщо не вийде, віддамо установку іншому – без образ». Я розумів, адже одна ракета до Javelin коштує близько 80 тисяч доларів. Дали установку з трьома основними й трьома резервними ракетами. Цими шістьма ракетами знищив шість броньованих цілей російської техніки. За один день.

Це був бій на околиці села. Ми з напарником і заступником комбата чекали в посадці, і я побачив, як за два з половиною кілометри вийшов один танк Т-72, за ним інший, а також БМП-3. Відстань дозволяла застосувати Javelin, установка вже була готова, тому я навів її на задній танк і зробив пуск траєкторією зверху вниз. Хотів знищити спочатку задній Т-72, щоб потім легше влучити в передній. Це був мій перший постріл із Javelin, тому я не міг відірвати погляду від ракети й цілі. Бачив, як ракета підлетіла й красиво влучила згори в моторний відсік танка. Гучний вибух, із відкритих люків аж шугнуло полум’я. Думаю, екіпаж згорів за секунду. Заступник комбата сказав відходити й міняти позицію, але я попросив у напарника другу ракету… Залишатися на позиції після пострілу – порушення інструкції. Ракета з Javelin залишає димний слід, по якому видно місце оператора. ПТРК працює за принципом «вистрелив і забув». І в оператора після пуску є секунд 10, щоб швидко відійти в безпечне місце.

Але якби я відійшов одразу після першого пострілу, під вогнем танка і «бехи» опинилася б уся наша рота, вона не змогла би поміняти позицію. Тому я швидко зарядив другу ракету, навів на БМП-3 і зробив пуск. За кілька секунд ракета влучила, в БМП здетонував боєкомплект, ціль була знищена. Зарядив третю ракету й побачив, як на нашу посадку виїхала російська «мотолига» (МТЛБ – броньований гусеничний тягач) із зенітно-артилерійською установкою. Я спокійно навів на неї Javelin і вистрелив – ракета влучила точно в ціль. Ці три постріли були зроблені хвилин за 12, а між першим і другим не минуло й хвилини. І тоді я зрозумів, наскільки Javelin потужна й ефективна зброя. Після третього пострілу поїхали в сусіднє село по три резервні ракети. Менш ніж за годину повернулися на позицію, а впродовж наступних кількох хвилин знищив ще три російські броньовані цілі.

– Тепер росіяни не були такими самовпевненими – рухалися не колоною, а з проміжками в кілька десятків метрів. Як згадую ті дні, мене кидає в піт. У такому жахітті кожна людина поводиться по-своєму. Паніку треба припиняти дуже рішуче, бо вона поширюється. Зрозумів, що діяти строго за інструкцією під час бою не завжди виходить, іноді правила доводиться порушувати.

За ті кілька боїв переконався, що Javelin – дуже ефективна зброя, з якою не може зрівнятися жоден інший ПТРК, — вважає Олександр.

Наприкінці квітня бойові позиції підрозділу 128-ї бригади, де служить Олександр, відвідали журналісти американського видання «The Wall Street Journal». Боєць поспілкувався з журналістами, які вже роками відслідковують використання американської зброї у всіх «гарячих точках». За їхніми словами, раніше не було жодного випадку знищення з Javelin шести броньованих цілей упродовж одного дня. Тож Олександр став світовим рекордсменом. А через кілька днів після виходу матеріалу в «The Wall Street Journal», 4 травня, завод Lockheed Martin в Алабамі, який виготовляє ракетні комплекси Javelin і Stinger, відвідав президент США Джо Байден. Він виступив із промовою і відзначив неймовірну хоробрість українських захисників.

– Американський народ знає, що виготовляють працівники на цьому об’єкті, і підтримує боротьбу України за свободу. Тому я прийшов сказати вам «Дякую!» Ми щодня бачимо в новинах звірства та воєнні злочини, які скоюють російські війська в Україні під керівництвом Володимира Путіна. Це справді жахливо. Але ми бачимо також неймовірну хоробрість українських бійців, які захищають свою країну всіма можливими способами. Кілька днів тому «The Wall Street Journal» процитував молодого українського бійця, котрий сказав: «Без Javelin дуже важко було б зупинити ворога, що наступає». Цієї зброї торкалися ваші руки й руки українських героїв. І це дало чудовий результат!..»

Молодий український боєць, котрого процитував Джо Байден, – це Олександр, штурмовик 128-ї бригади.

Олександр згадує, що після цього йому телефонували знайомі й товариші, вітали, казали, що пишаються знайомством. А він шкодував, що в самий потрібний момент у нього не було запасної батареї й достатньо ракет, щоб він міг знищити набагато більше російської техніки…

За вісім років на фронті наш земляк був тричі поранений, і сьогодні є світовим рекордсменом зі знищення броньованої техніки з Javelin, але не отримав жодної нагороди! Олександр, звісно, запевняє, що захищає Батьківщину не за медалі. Але віримо, що вінничанина нагорода обов’язково знайде і він особисто її отримає. А поки публікуємо цю неймовірну історію боротьби молодого та відважного Олександра, щоб Вінниччина знала і пишалася своїми синами!

Людмила ПОЛІЩУК