Таке звинувачення на свою адресу почула Наталя Скиба від правоохоронців, які ввечері без запрошення завітали до неї додому… Причина – акції протесту за Сутисківську школу, війна з місцевим бізнесменом з російським паспортом, селищним головою і багато іншого, що Наталя робить во ім’я свого брата – загиблого “Айдарівця” Олександра Скиби. Сьогодні рівно 8 років, як його вбили рашисти під Луганськом.

Я особисто не знала Олександра. Ми познайомилися з його сестрою, як він вже загинув, а їй і згорьованій мамі дзвонили з окупованої території і шантажували. Спочатку вимагали гроші, щоб Саша повернувся живим, а потім, щоб забрати тіло… Наташа чорна та темна прийшла до нас в редакцію від розпачі. Бо вже “кругленьку” суму знайшла і заплатила терористам. І лише потім зрозуміла, що її обманюють.

Ми з нею пройшли усе це пекло шантажу, пошуків злочинців, підтримували, коли вона поїхала на опізнання тіла… Зустрічали з труном на площі Героїв Небесної сотні у Вінниці… Приїжджали до стареньких батьків, щоб розрадити, поспілкуватися і зробити матеріал про їхнього сина – Героя…

Після всього пережитого Наталя не опустила рук, не зневірилася, а почала боротьбу за українську Україну, – за яку віддав життя її Сашко.

Якось вона розповіла про свій сон:

– Мені сниться величезна стіна. Знаю, що за нею мій брат. Він стріляє в стіну, а пробити не може. А я по іншу сторону намагаюся звалити її, але теж не можу. Зранку я зрозуміла, що ми з братом боролися проти одного ворога – він зі зброєю в руках, а я на мирній території своїми силами. І ми цю стіну рано чи пізно здолаємо! Бо навіщо тоді втрачаємо найкращих на цій війні?..

Ось цей сон – це і є тепер мета боротьби “Термінаторші”. Так її називають побратими загиблого Олександра. Його позивний був Термінатор, а сестру тепер нарекли “Термінаторшою”. Бо у цій тендітній жінці дійсно стільки сили, як в героя голлівудського блокбастера!

А може й більше, адже її боротьба – священна – за загиблого брата, його побратимів, за Україну!

Людмила Поліщук