– Те що там робиться, просто пекло…- заявляють громадські активісти Вінниці.
Тема поранених
ми не русня
ми не маємо бути ними, бо за що ми тоді воюємо?
Ми світоглядно маємо відрізнятись бо за що тобі гинуть наші військові, найкращі з найкращих кожного божого дня?
Ми не можемо відноситись до наших людей, як відносяться в окупантів до своїх. Вони не є розхідним матеріалом, який виконав свою функцію і може бути відкинутий як непотріб.
Наші поранені – це не вирок і клеймо і не хрест на усьому житті.
Це Захисники, які тимчасово не можуть виконувати свою функцію але якщо ми їх правильно лікуватимемо, займатимемось їх реабілітацією то вони зможуть повернутись у стрій чи буди корисними державі бо мають найважливіше, що є цінним зараз – бойовий досвід і навики виживання на війні. Бо саме вони вижили у боях, коли ворог переважав нас і в кількості війська і зброї і техніки. Вони – наш найцінніший скарб у цій війні.
То чому ми відносимось до них, як до списаного матеріалу??
Останнім часом багато буваю в лікарнях, розмовляю з пораненими, разом з командою виявили купу дірок у законодавстві, які спробуємо полатати з нормальними народними депутатами. Слава Богу, невелика кількість їх там ще є.
Але відношення командування військових частин, військово-лікарських комісій і цього конченого МСЕКУ просто збиває з ніг.
Якщо нічого не змінимо то після війни отримаємо тисячі покалічених і психологічно і фізично людей, які ніколи і не повернуться до мирного життя. Більше того у цій бюрократичній безжальній машині перемелеться все, в що вони вірили і за що йшли воювати. Те що давало їм сенс вижити в боях і боротись: віра що у цій країні щось може змінитись.
Не дозвольте зламати їх віру. Адже це в наших силах. Ми не на передовій, не під кулями та бомбардуванням, ми ж можемо тут в тилу воювати за них, як вони на передовій захищали і прикривали нас.
Допоможіть будь ласка, бо просто опускаються руки.
Вінницький МСЕК я все знаю. І про останні суми і % які ви вимагаєте з поранених за рішення. Рано чи пізно ми зловимо кожного з вас за вимагання цих хабарів. Просто знайте це.
Вінницький госпіталь ветеранів. Це мій біль. Бо завдяки одній “волонтерці” ми так і не змогли змінити там правила. Гниле болото з депутатів вінницької обласної ради радісно підтримало ту прости господи пристосуванку і не допустили ветеранів ні до управління роботою шпиталю ні до документів.
І тепер , під час війни там твориться такий самий п…дец, як і був до війни. І я не знаю, як це змінити якщо чесно…
І це тільки частина того, що я знаю але це просто якесь пекло. Просто пекло після усього, що уже довелось пережити нашим воїнам. І що з цим робити, я не знаю…
Таїса Гайда
Автомайдан
