Гордимося, що ще в 1363 році наше місто згадують, як європейське місто Великого Литовського князівства. А до цього Галицько-Волинського.
І ми до мокшанщини не мали жодного відношення.
Європа наша колиска! Тут ми народились і туди повернемось!
Вже в чотирнадцятому столітті, коли в більшості рф був чи не первісно-общинний лад, Вінниця мала Магдебурське право.
А далі Брацлавське воєводство входило до європейської Речі Посполитої і мало в Сеймі своїх депутатів!
Далі Поділля і Вінниччина вписало незабутню сторінку в славну козацьку добу. Брацлавський полк Данила Нечая, Вінницький Івана Богуна…
Коли Богдана Хмельницького «лихий попутав» повірити московському урусу Великої Орди і підписати договір про возз’єднання двох суверенних держав, ці наші козацькі полки не присягнули Московії.
В той час великою Османською імперією (тепер Туреччина) правила регентом при малолітньому синові Мехметові поневолена людоловами і продана в рабство подолянка Надія.
Але вона, вже як велика султана під іменем Хатідже Султан наддержави, як тепер США за впливом у світі, здійснила офіційно приїзд до нас разом із сином і виголосила незалежність Поділля від рф. Воно стало санджаком ОІ.
А наші козаки отримали навіть не від султани, а регента, де факто володарки тодішньої наддержави повну незалежність. Підіть у наш краєзнавчий музей і побачите там унікальну карту, коли Вінниця і Поділля не входило до Московії навіть після цього клятого возз’єднання.
Вінниця завжди була з європейським духом. Залишається і тепер.
В страшні лихоліття цієї війни вона прийняла найбільше біженців.
Її славні сини і полки нащадків славних козаків боронять тепер нашу землю на передовій.
Боляче, що дорогою ціною дається нам воля і незалежність. І ми вимушені ціною наших кращих синів платити за незалежність і виборювати вкрадені у нас європейські цінності.
Але, завдяки нашим славним воїнам і непереможному народові,
ми обов’язково здобудемо перемогу.
І тоді Вінниця знову стане столицею краю, де колоситься зерно, який дає країні мільйони тонн хліба.
А до хліба ми виготовимо стільки, що застигне з подиву весь світ!
Бо ми край не твльки вільних, але й працьовитих людей!
Обіцяймо, що після перемоги ми ще краще відсвяткуємо день народження рідного міста. А зараз зачекаємо зі святами. Бо ж все для фронту – все заради перемоги! Любимо тебе, наше прекрасне місто!
Тобі сьогодні 659!
І де ті мокші, а де ти?!
