Біжить назустріч сину мати,
Щоб знов дитину обійняти…
Синочок не встає…
І як тепер усе прощати?
І як до хрипу не кричати!?
Де дитятко моє?!
Біжить назустріч мати сину,
Щоб знов побачити дитину…
Синочка вже нема…
Загинув він за Батьківщину,
Летить лелекою із клину
Туди, де вже зима…
Біжить матуся, ніг не чує,
А голубок вже не воркує.
І серце стало вмить.
Як же не кликать Бога всує?
А він благання, не почує,
Коли душа болить?!!!
Біжать матусі, вічність наче,
В своє останнє із побачень,
Де янголи-сини…
Крізь сльози світу не побачать,
І вже ніколи не пробачать
Жорстокої війни…
Біжить назустріч мати сину…
Алла Боровська
