Погляд вінницької науковиці, викладачки Вінницького педуніверситету Наталі Жмуд:

1. Україна – ПОЛІкультурна, бо формувалась:

1.1. На стику західної та східної цивілізацій;

1.2. Тут проживають ряд етнічних меншин із унікальними культурами, що представляють разом із КОРІННИМИ (АБОРИГЕНАМИ, АВТОХТОНАМИ) УКРАЇНЦЯМИ та КОРІННИМИ НАРОДАМИ КРИМУ (КРИМСЬКИМИ ТАТАРАМИ, КРИМЧАКАМИ, КАРАЇМАМИ) ЄДИНУ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ та додають їй лише колоритності:

– східні, західні та південні слов’яни (росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, болгари…);

– угро-фіни (угорці);

– семіти (євреї);

– романські народи (молдовани, румуни);

– греки тощо…

2. АЛЕ:

Україна – НЕ ПОЛІетнічна,  а МОНОетнічна держава !!!

І державна мова ОДНА – УКРАЇНСЬКА!!! Тому це АБСОЛЮТНО маніпулятивне питання!!!

Бо існує ЄДИНА Міжнародна практика визначення етнонаціонального складу населення: «У моноетнічній країні кількість представників однієї нації повинна становити не менше 67%, тобто 2/3 від усього населення»!!! А в Україні етнічних українців – 77.8 % (похибка – 2-3 %), 17.3 % – етнічних росіян, 4.9 % – корінні народи Криму та інші етнічні меншини.

Ось так виглядає «зріз мовного питання» на графіці.

Тому цілком НОРМАЛЬНО, що національна символіка увібрала переважно українські етнічні маркери (вишита сорочка, козацькі символи…). І цілком ПРАВИЛЬНО, що етнічні спільноти мають право на самовизначення (говорити в побуті рідною мовою, мати етнічні освітньо-культурні заклади тощо.)

3. Але, як на мене, Україна НЕ МАЄ БУТИ ЕТНОЦЕНТРИЧНОЮ у своїй ЖИТТЄДІЯЛЬНІЙ СТРАТЕГІЇ, бо це:

– гальмує конструювання ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ та ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА;

– применшує багатогранність української культури (минулої та сучасної, сільської та міської, з різноманітними соціокультурними групами – етнічними, соціальними верствами, релігіями та конфесіями…);

– формує спрощено-примітивний погляд на українство як на провінційну спільноту, “недонацію”, неповноцінного геополітичного гравця, представленого переважно доіндустріальною селянською культурою етнічних українців, зациклених на козацькій минувшині, що й множить, на жаль, “шароварщину” як негативний образ презентації себе.

Наталя Жмуд