Про морського прикордонника з Вінниччини розповіли у Держприкордонслужбу України:
– Батьки Івана завжди виховували синів справжніми патріотами, тому вже у 14 років він остаточно вирішив бути захисником Батьківщини й вступив до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна.

По закінченні ліцею юнак пішов навчатися до Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія», де опановував спеціальність «кораблеводіння». За умови воєнного стану, в березні цього року старшокурсників, які провчилися 4 роки, випустили достроково з присвоєнням першого офіцерського звання «лейтенант».

За лічені дні після цього, морський офіцер вже був у лавах Морської охорони Державної прикордонної служби України. Вивчивши його навички, командування довірило Іванові обійняти посаду штурмана на одному з кораблів Одеського загону Морської охорони.

Каже, що поталанило, адже два роки тому саме на цьому КрМО, під час навчання, проходив практику. Корабель для нього вже є фактично рідним. Тоді, під час практики, вперше зіштовхнувся з прикладом зухвалих та провокативних дій кораблів чф рф, коли екіпаж корабля викривав надводну обстановку в районі газоконденсатних родовищ, захоплених російською федерацією.

– Страху тоді зовсім не було. Лише шалений адреналін вирував у крові, відчуття азарту й прагнення дуже чітко та якомога краще виконувати поставлені завдання! На момент появи рашистів я стояв на вахті сигнальником, але за деякий час дуже закортіло проявити свої штурманські здібності. Я набрався сміливості сказати про це командиру корабля. Буквально хвилинний тест щодо моїх навичок і за мить – на містку вже несе вахту інший член екіпажу, а я долучився до роботи з картою, – згадує Іван.

За словами морського прикордонника, штурманська справа, як спорт – постійно вимагає самовдосконалення та готовності до «мозкового штурму» будь якої миті. І ця справа приносить йому справжнє задоволення та гордість від того, що він разом з побратимами виконує почесну місію захисту Батьківщини.

Іван впевнений, що кожен корабель однозначно має свій характер.

– На озброєнні Морської охорони є кілька кораблів такого ж проєкту, на якому служу я. Але кожен з них «поводиться» по-різному. Звичайно, що із залізним побратимом, на якому пощастило служити мені, ми спочатку «придивлялися» один до одного, вивчали: він мене, а я його. Згодом призвичаїлися, повністю порозумілися і зараз вже діємо, як кажуть, в унісон.

Я вже знаю, коли, у яких умовах і як саме він спробує проявити свій власний характер, отже зважаю на це і відповідно працюю з картами та усіма аспектами морської навігації. Тому вже зараз точки, які я ставлю по обчисленню через секундомір, збігаються з показниками системи GPS. І для мене вже цілком очевидно, що море – моя стихія, у якій мені завжди комфортно. Без нього я себе вже не уявляю, – стверджує штурман.

Іван – інтелігентний, розсудливий, вихований, патріотично налаштований молодий чоловік.

Проте, на превеликий жаль, вже має трагічну втрату у своєму житті. Його старший брат, Григорій, загинув у cерпні на Миколаївщині, захищаючи Батьківщину.

– Брат завжди був прикладом для Івана і відтепер він є Героєм для всієї родини, поділився Іван.
На кораблі робоче місце справжнього патріота облаштовано певними «артефактами». І один з них символізує той безславний та ганебний курс, за яким пішов російський військовий корабель. А наш штурман разом з усією Морською охороною та всіма українськими воїнами прокладає зовсім інший курс – славетний та героїчний – курс до Перемоги!