І дивувалися, скільки між нами спільного! Зі своїми сватами ми відразу ж почали розмовляти без перекладача. Бо мови дуже подібні, а деякі слова за змістом можна здогадатися. Тому мовних бар’єрів ніяк не відчувалося. А коли вийшли на кухню — то розуміли одне одного навіть з напівпогляду!
У Польщі різдвяно-новорічний дух майорів скрізь. Кожне подвір’я і чепурненькі будиночки увечері перетворювалися на сяючі новорічні інсталяції. Тут вже фантазія господарів буяла на повну силу, максимально підсвічуючи балкони, дерева, ганки різнокольоровими гірляндами. У кожному закутку будинку, у кожній кімнаті — різдвяні атрибути: букетики з ялинкових гілочок, свічки, снігові кульки, зірочки, янголятка. Серветки та скатерки — неодмінно з різдвяною атрибутикою.
Та найголовніше на Різдво — пам’ятати про традиції і про те, що стіл має бути простим і скромним. Найсмачніші на світі різдвяні оселедці, один лиш раз на рік готують у Польщі запеченого коропа, а всім, хто сидів за святковим столом, — по лусочці, на щастя. Частують на Вегілію (Вілію, вечерю перед Різдвом) борщем з вушками. На традиційний український борщ це мало схоже, тільки юшка з буряка, якою заливають вушка: маленькі пельмені з грибами. Ліплять сусіди і вареники, але їх називають «пироги руські», і начинка єдина: домашній сир, змішаний з картопляним пюре. Готують тут грибну зупу, капусту з білими грибами, клюски з маком і, звісно, святковий пряник.
Польська Вегілія не сучасна, не новомодна, тут нема пластику і глобальних модерностей. Це день теплих зустрічей, трохи спогадів про минуле і радості від того, що найкраще прийде у наступному році. Ми пригадували буремні дев’яності, коли обидві країни відчайдушно намагалися позбутися «комуни» і дуже хотіли вижити. Нашим сусідам вдалося це зробити раніше… А вони сподіваються, що і ми незабаром станемо ще ближчими. Здається, у цілій Європі так не святкують Вегілію, як у Польщі. Там співпереживають і обов’язково залишають місце і тарілку за святковим столом для втомленого подорожнього. Діляться облатком і щирими словами любові і вибачень. І так з року в рік. Зі століття в століття.
А за кілька днів у Польщі відбувалася загальна весела імпреза (вечірка з алкоголем та легкими закусками) на Сильвестра. Так у наших сусідів називають Новий рік. Передноворічної метушні, коли господині падають з ніг увесь день, а на кухні шквариться і смажиться, тут не спостерігалося. Імпреза не передбачає холодців, голубців і запечених курей. Все скромно — кілька салатиків, один з котрих польський варіант легендарного «олівьє» без м’яса, і до майонезу трохи додають гірчиці. А ще — звичайні чіпси і соломка. Як і в нас, о 12 годині вистрілювали корки з пляшок шампанського і небо розквітало салютами. Щоправда, в Україні через війну салюти набули іншого змісту, іншого настрою. У Польщі ж настрій створювали відразу три великих концерти: у Варшаві, Закопаному та Катовіце. Розважати сусідів запросили Луіса Фонсі з його відомою «Деспасіто», Томаса Андерса, пам’ятаєте таку зірку «Модерн Токінг» з 90-х? А всю ніч співали польські зірки, польською мовою. Відомі і не дуже, солідні, як Мариля Родович, і зовсім юні. Весело, душевно, по-родинному. І навіть без політики. Бо політики теж вирішили «відірватися» і провести свято з сім’ями, не «завантажуючи» людей проблемами.
Ми бажали одне одному миру і спокою. І сподіваємося, що наші побажання здійсняться.
