Світлана Клусова із Крижополя досі не може оговтатись від втрати свого 23-річного сина Максима. Військовий моряк влітку трагічно загинув у ДТП на Херсонщині. За кермом автівки, у якій їхав наш земляк, був п’яний лейтенант. Своєї вини він так і не визнав, допомагати родині Максима відмовляється. Згорьована мати вимагає справедливого розслідування та покарання, бо впевнена – впливові батьки кермувальника «відмажуть» його від кримінальної відповідальності.

– Ні дня без сліз не можу. Все мені нагадує про Максима. Приснився востаннє в ніч на 13 вересня. Тоді якраз йому мало виповнитись 24 роки. Пригадую, що стоїмо на ринку, а я кажу, що похоронила його. А Максим мені у відповідь, що це помилка… Дуже коротким було життя сина. Знаєте, він у мене був золотим, завжди мене шанував, допомагав на кухні, вибавив молодшого братика Сашка. Після того як син закінчив ПТУ в Крижополі, де отримав фах столяра, захотів отримати ще одну освіту у Немирові. Подав документи, пройшов. Але наступного дня знайшов роботу у районі і поїхав назад за документами. Переживав, аби фінансово нам допомогти, адже молодший син із дитинства часто хворіє. Я постійно біля нього, і важко знайти роботу, — плаче мама Світлана Юріївна. – Працював Максим у магазині, після того на сирзаводі. А в 2016 році пішов служити за контрактом у Військово-Морських силах. Його частина А1325 дислокувалась на Одещині у селі Дачне. Армія сину подобалась, восени 2017 року він мав із хлопцями їхати у зону АТО. Та не судилось… Мені відомо, що 12 липня Максим із трьома військовими поїхали в штаб за якимись документами. За кермом був лейтенант Панін. Син сидів спереду, на пасажирському сидінні. Дорогою хлопці мали заїхати ще за продуктами, проте сталась біда – на великій швидкості водій не впорався із керуванням та зіткнувся з вантажівкою, що стояла збоку. Вже згодом з’ясувалось, що цей лейтенант був нетверезим. І ще й потрапляє під амністію, бо військовий і був в зоні АТО. Моя ж дитина загинула на місці, отримавши складну травму голови. Спочатку винним хотіли зробити сина, що начебто це він був за кермом, хоча прав не мав. Проте згодом правду ми встановили…

Після страшної звістки про загибель Максима його матері довелось пережити ще одне горе. З’ясувалось, що тіло воїна товариші по службі перевозили на старому «Москвичі» з табличкою «Вантаж 200», бо як начальство не змогло забезпечити перевезення небіжчика за рахунок держави.

– Цю інформацію оприлюднив один із активістів, який їхав трасою Одеса-Київ. Бо коли догнав машину військових, то те, що побачив всередині, важко було описати. В салоні було три воїни — один за кермом, інший за ним втиснувся в задні двері. Третій праворуч – мій син Максим, в труні, — каже згорьована матір. — Труна лежала на спинках переднього і заднього сидіння. Одна частина впиралась в лобове скло, інша – в багажник. Його відкрили, щоб повітря могло потрапити, бо всидіти було неможливо. Так і їхали солдати понад

600 км з відкритими вікнами до Жабокрича. Після того тіло забрав товариш і довіз до нашого будинку. Солдати пояснили, що командування дало наказ доставляти тіло своїми силами. Взяли свою машину, а чоловіки скинулися на бензин. Яка ганьба для Міноборони та всіх відповідальних. Невже ці хлопчики заслужили того, щоб їх возили в останню путь «як дрова»?

Кілька днів тому минуло півроку з дня загибелі Максима Клусова. За словами матері, із військової частини до неї так і ніхто не приїхав. Мовчать і двоє інших пасажирів, які у тій аварії отримали незначні ушкодження. Серед них і житель Крижопільщини.

– Підтримують лише земляки, за що їм щира подяка, — каже Світлана Клусова. — Після похорону я телефонувала до матері лейтенанта, яка працює лікарем. Казала їй, що можна було б допомогти матеріально. Проте жінка зі мною розмовляла як із жебрачкою. Навіть пробачення не попросила, не висловила співчуття. Лише скаржилась, що сину замінила дорогий суглоб. А ми не можемо звести кінці з кінцями. Мало того, що болить душа, бо сина немає, то ще й в молодшого після похорону Максима різко впав зір. А ще ж потрібно пам’ятник дитині поставити. Сподівались, що сім’я водія хоч якось допоможе, але жодного доброго слова та копійки… Та Бог на світі є і від нього не втечеш. 29 січня у Чаплинці відбудеться перше ознайомче судове засідання по даній справі, на ньому буду присутня завдяки відеозв’язку. Вимагатиму для водія справедливого покарання. Та й відповісти має і військова частина, у якій за останній час 15 втрат на мирній території. Після мого сина там трагічно загинув ще один земляк із Крижопільщини. Його зарізали ножем.