Я виріс у багатодітній родині. Моє дитинство більше пов’язане з Тульчинським інтернатом, де ми вчилися, харчувалися, одягалися, проводили своє дозвілля, і тільки на вихідні батьки забирали нас додому. Ми повиростали, поодружувалися, живемо в батьківській хаті. Раніше працювали, потім стояли в центрі зайнятості, де отримували допомогу. Сьогодні — на заробітках у Росії, точніше, в Москві. Чоловіки — вантажниками, дівчата — продавцями. Отримуємо непогану зарплату.
До 2016 року наша сім’я споживала 180-200 куб. м газу, а в 2016-2017 р. нам дали субсидію — 460 куб. м газу. Безкоштовно. Щоб використати її, ми постійно відкриваємо вікна, двері. Обігріваємо літню кухню, а тепер почали гріти свиней і корів… Адже газ дають безкоштовно. А в жовтні за економію газу отримали ще 695 гривень.
Ми, 8 чоловік, працюємо в Москві. Зарплата — від 1000 доларів. Це близько 210 тисяч гривень на сім’ю. Додається пенсія батька, матері, сестри, гроші на дітей — ще більше 10000 гривень. Цього року нам знову дали субсидію, але трохи меншу.
Чому ми отримуємо субсидію при доході сім’ї 210 тисяч гривень на місяць, а інші її не мають? Нам лише дали довідки, що ми ніде не працюємо. А таких в селі 60… А скільки по районах, області, Україні? Хтось працює в Москві, Польщі, Чехії, Португалії… (там зарплата від тисячі євро). Працює 1-3 чоловіки з сім’ї. Подивіться на розкішні будинки за 2-4 млн гривень! На подвір’ї красуються автомобілі, мікроавтобуси (у кого 2 авто, а в кого 4-5, вартістю 4 млн гривень).
Ці люди стоять на обліку в центрі зайнятості, в той же час мають свій незареєстрований бізнес (роблять ковбаси, сало, м’ясо; держать по 50 голів свиней, 5-7 корів) і користуються пільгами як безробітні.
Поруч живе (а насправді животіє) і чесно працює вчителька з 40-річним стажем роботи. А їй субсидія «не положена». Плати і чесно жуй черствий кусень хліба. Бо на більше навряд чи вистачить. Де правда?
Чому так? Чому довідки, що видає сільська рада, ніхто не перевіряє? Де знаходяться контролюючі органи і чому вони жодної людини не перевірили?
Написав, що було в мене на душі. Сподіваюсь, що бодай хтось зрозуміє цю кричущу несправедливість у нашій державі.
З повагою, ваш постійний
читач Василь Правда
