У Клембівці плаче дощ,
Мов погода винна,
Що привезли у село
Ще Одного Сина.

Він навчався, і служив,
Жив – не «як попало»,
Працював, сім’ю любив,
Та прожилось – мало.

Люди йдуть дощем таким –
По асфальту – річка,
Завинив ти перед ким,
Що погасла свічка?

Ще б горіти та й горіть
Веснами й літАми;
Молода вдова стоїть
Поряд із батьками…

Сум, як саван, огорта:
Родичі, сусіди…
Маму… донечка… пита:
– Це… наш татко… їде?

Батько – сива голова –
Може ледь стояти,
Гірко плаче удова,
Умліває мати…

Сина доля привела
Рано, на світанні,
Це вже – третій із села…
Дай Бог, щоб останній.

Плачуть люди серед площ
Гіркими сльозами,
І в Клембівці ллється дощ –
Плаче… за СИНАМИ!..

М.Сирітко, 2022р.
Клембівка.