Любов до світових брендів заполонила наші серця! Спершу питаємо у подруги, де купила, а тоді даємо оцінку новенькій сукні: якщо це Zara, Next, Benetton чи Top Shop – значить, сукня точно крута!
А чи знаєте ви, що велику кількість цих брендів шиють саме в Україні? Наші фабрики давно працюють на визнані світові марки дорогого одягу.
Однією із перших українських фабрик, яка налагодила міжнародну співпрацю, була «Санта-Україна». У 1993 році фабрика підписала з німецькою фірмою Kaiser контракт і почала шити для неї чоловічі брюки, які успішно продавались в Німеччині. За всю свою історію «Санта-Україна» встигла успішно попрацювати з такими світовими брендами як Next, Mexx, Laura Ashley, BCBG, Grossa Moda та навіть Dolce & Gabbana.
У Первомайську на Миколаївщині 300 швачок виробляють справжній одяг Dolce&Gabbana, Moschino та інших відомих брендів. На щастя, умови праці у них хороші і зарплати “білі”.
Для однієї з найдорожчих світових марок Hugo Boss одяг шиють відразу дві українські фабрики: “Бердичівська швейна фабрика” та вінницька “Володарка” (раніше це робили київські фабрики “Дана” та “Юність”). “Володарка”, крім цього, співпрацює ще з двома всесвітньовідомими замовниками і зовсім трохи шиє одягу для внутрішнього ринку. Чоловічі костюми вінницького пошиву користуються попитом у США. Одяг для Zara та New Look вправні українські майстрині (передпенсійного чи навіть пенсійного віку, до речі), шиють на львівській фабриці «Троттола», яка налічує 8 філіалів у західній Україні. Щомісяця фабрика виготовляє до 100 тис. одиниць одягу, і вся (!) продукція експортується до Європи. При цьому оплата праці українки, яка старанно шиє для улюбленої мільйонами Zara, мінімальна (в Європі – від 500 євро), а собівартість блузки – 5 євро.
Балтська швейна фабрика на Одещині активно співпрацює з Benetton, Esprit, Kookai, Laura Ashley, Max Mara, Mexx, Next, Steilmann, Top Shop, Wallis.
Замовлення надходять з Німеччини та Франції разом з тканиною, лекалами, гудзиками та іншою фурнітурою. І увесь процес пошиття дуже суворо контролюється. Далі наші фабрики виконують замовлення і відправляють сукні, плащі, костюми та інший одяг з брендовими етикетками в Європу та США. Але бренди своєї співпраці з українськими виробниками ніяк не афішують і жаданої позначки Made in Ukraine, на жаль, ви не побачите ніде. Як не прикро усвідомлювати, але нині вартість пошиття одягу в Україні стала у чотири рази нижче китайської, а за виробництво продукції для світових брендів українська швачка отримує лише 0,5% від ціни речі в європейських бутиках.
Та навіть така співпраця для українських фабрик вигідна. Бо вона дає можливість оновити обладнання, використовувати сучасні технології, працювати за найвищими стандартами та перейняти кращий міжнародний досвід. Тому стає зрозуміло, чому в Україні такі високі ціни на одяг відомих європейських марок. Одяг двічі переправляється через митницю: з України до Європи і назад.
Від редакції. Чи варто платити за ім’я, яке утворюють наші швачки? Чим гірші тоді речі, створені ними, але без «лейб»? Давайте дискутувати разом.
