У боях на Харківщині загинув 22-річний Денис Ніколіца

4 жовтня внаслідок отриман­ня поранення поблизу населе­ного пункту Колісниківка Куб­инського району на Харківщині загинув молодий кадровий військовий – Денис Ніколіца.

– Герою було 22 роки. Він на­родився в селі Качківка. Моло­дий кадровий військовий, випус­кник Національної академії Сухо­путних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, старший лейте­нант, командир 3-ї самохідної ар­тилерійської батареї бригадної артилерійської групи однієї із військових частин, — повідомля­ють у Ямпільській громаді. — В одну страшну мить осиротіла малесенька донечка Домініка, яка народилась у серпні, вдовою ста­ла дружина Юлія, батьки втрати­ли дорогого сина.

Згасла зірка Руслана Звізди

У селі Сміла жалоба. Грома­да втратила свого Героя 46-річного Руслана Звізду.

Земляки висловлюють щирі співчуття родині загиблого:

– Низький уклін та вічна шана нашому Герою! Не забудемо. Не пробачимо.

Похоронки у Краснопільській громаді

7 жовтня загинув красно- пільчанин — 34-річний Пет­ро Дерманський. Він у перші дні війни пішов добровольцем захищати країну від окупанта. У громаді згадують, що він пра­цював трактористом у с.Тополі- вка, де познайомився зі своєю дружиною Наталією, з якою на­родили донечку. Потім — у Гай- синському та Теплицькому АТП, після цього недовгий час пра­цював слюсарем на тракторній бригаді.

7 жовтня громада втратила ще одного гідного сина – Бог­дана Топчія, який проживав у с. Золотоноша Черкаської області, а народився й зростав у с. Гранів. У 2013 році пішов на контрактну службу у Збройних силах Украї­ни у м. Черкаси. Там же Богдан зустрів свою майбутню дружину та у 2017 році одружився. У 2018 році знову підписав контракт та був відправлений у «гарячі точ­ки» АТО Донецької області. Після закінчення контракту поїхав з дру­жиною на роботу за кордон. Але не вагаючись повернувся в Ук­раїну на захист Батьківщини.

У середині березня Богдан брав участь у боях у Сєвєродо­нецьку Луганської області. 19 липня отримав поранення та був госпіталізований. Після лікуван­ня 11 вересня повернувся у свою військову частину, де зна­ходилася його бригада. Пере­буваючи в Херсонській області, брав участь у деокупації украї­нських земель. Останній раз за­телефонувавши дружині, сказав, що все гаразд, і передав привіт мамі. 7 жовтня загинув… Без сина залишилися батьки, без чоловіка – молода дружина…

Шаргородщина прощалася з «азовцем» В’ячеславом Кушніром

В’ячеслав народився в селі Слобода-Шаргородська і обрав для себе військову стежину. Був командиром відділення полку «Азов». Маус, як називали його побратими, стійко, мужньо та са­мовіддано боронив Україну від ненависного російського воро­га ще з 2014 року.

Герой України загинув 15 квітня від кульових поранень. Він прикрив собою своїх побра­тимів при прориві на завод «Азовсталь».

У квітні про загибель чоловіка дружину сповістили побратими воїна. Проте, не маючи офіцій­ного підтвердження, рідні В’ячес- лава сподівались, що він живий, шукали будь-яку інформацію про нього, чекали дзвінка.. Цими дня­ми тіло воїна знайшли — іденти­фікували… Ця звістка принесла рідним горе, сльози і гіркоту втрати найдорожчої людини.

У Гайсині провели у засвіти Руслана Байрамова

Гайсинська громада стала домівкою для захисника Ук­раїни Байрамова Руслана Гу- сейнгулу-огли, 1993 року на­родження. Молодий Герой ро­дом з Луганщини, Новоайдарівсь- кого району. Проходив службу по контракту в 59 ОМБр на посаді оператора відділення взводу ра­діорозвідки. 6 жовтня воїн заги­нув в районі населеного пункту Тернові Поди, що на Миколаїв- щині, внаслідок бойового зіткнен­ня з противником. На тимчасово окупованій території у Руслана Байрамова залишилась матір. Вже не вперше лоно гайсинської землі приймає у вічний сон борців за незалежність України.

На війні загинув жмеринчанин Олексій Лебідь

У громаді 10 жовтня було оголошене днем жалоби.

– 25 вересня в боях за Ук­раїну від вогнепального пора­нення загинув 37-річний військовий Олексій Лебідь.

Чоловік родом зі Жмеринки, — повідомили у громаді.

У Хмільницькому районі на щиті зустрічали Героїв

Виконуючи бойове завдання із захисту України, загинув жи­тель села Маркуші — 37- річний Віталій Слободянюк.

За бажанням рідних Героя по­ховають в Одесі, — повідомили в Уланівській громаді.

Захищаючи Україну, у районі н.п. Петрівка Херсонської об­ласті загинув житель села Ко- либабинці (Кривошиївський старостинський округ) сол­дат Іван Яюк.

Бабуся з дідусем поховали 20-річного онука-воїна

Страшне горе увірвалося в сім’ю Ліди і Ярослава Крижані- вських. На війні загинув їхній 20-річний внук Андрій Кри- жанівський. З перших днів війни Андрій служив в танковій бригаді — танкіст. Загинув Андрій, захищаючи територіаль­ну цілісність, незалежність і свободу нашої України! Низький уклін батькам за сина. Вічна і світла пам’ять герою.

Живі коридори у Ямпільській громаді

Тут проводжали в останню путь Василя Апанасенка та Олександра Башинського

Василь Апанасенко загинув під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Котляреве Миколаївської об­ласті 5 жовтня. Василь Мико­лайович прийшов добровольцем до райвійськкомату і мобілізував­ся на війну з рашистами 26 лю­того. Його служба розпочалась із роти охорони при 2-му відділі Могилів-Подільського РТЦК та СП. Далі були м.Котовськ, Херсонський напрямок і Мико­лаївська область. Тут і обірвав­ся земний шлях воїна на 49-му році життя.

З болем і сумом прощалася Ямпільщина й з 33-річним Олександром Башинським із села Писарівки.

Батько загинув у день народження сина

7 жовтня, в день народжен­ня свого старшого сина, ян­голом для нас став Олексій Бучік…

Герой родом із села Баланів- ки. З самого початку вторгнення росії на територію України пішов захищати нашу державу, був у містах, де велися запеклі бої. Загинув Герой на півдні України.

Загинув старший матрос Віталій Тварковський

Виконуючи свій священний обов’язок перед Батьківщиною, 4 жовтня біля населеного пун­кту Алтестове Одеської області загинув її захисник, старший матрос 38-річний Віталій Тварковський. Віталій родом із села Миролюбівка Піщанської громади. Він був начальником електростанції відділення штаб­них машин батареї управління.

Гинуть молоді соколи…

5 жовтня в селі Тернові Поди Миколаївської області загинув гідний син гарної родини, Ге- рой-розвідник, нараївчанин – 28-річний Богдан Яценко. Хлопець закінчив факультет міжнародних відносин Львівсько­го національного університету ім. І.Франка. Був перекладачем. 24 лютого Богдан пішов добро­вільно на мобілізацію.

У Богдана залишилася моло­да дружина… Родина, близькі та знайомі завжди пам’ятатимуть Богдана як надзвичайно розум­ну, добру та щиру людину.

Лейтенант Максим Ямковий – морпіх та захисник Маріуполя

Страшна звістка про загибель хлопця прилетіла в Іллінецьку громаду ще на початку берез­ня. Та лише днями тіло Героя змогли привезти додому.

Для Максима служба в Украї­нському війську розпочалась у квітні 2018-го, коли його призва­ли на строкову службу. Вже за кілька місяців юнак підписав кон­тракт зі Збройними силами Ук­раїни та відбув у зону проведен­ня АТО/ООС. Далі було навчання на Курсах лідерства в Націо­нальній академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачно­го. Через рік у званні молодшо­го лейтенанта Максим Ямковий відбув для проходження служби у 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контр-адмірала Ми­хайла Білинського на посаду ко­мандира танкового взводу. По­трапив на східні рубежі Маріупо­ля, де проходила лінія зіткнення з рашистами та «армією днр». З перших годин після повномасш- табного вторгнення противника в Україну морські піхотинці мужньо протистояли ворогу. 27 лютого під час одного із запеклих боїв біля населеного пункту Павлопіль Максим загинув.

Указом президента за особи­сту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі лейтенанта Максима Ямкового нагородже­но орденом Данила Галицького (посмертно).

Реставрував костел, співав та любив музику, але пішов на фронт за українську землю. Ще одна похоронка з фронту прий­шла у Стрижавську громаду. Захищаючи Батьківщину, у бою загинув стрижавчанин Олександр Бородай. З жовт­ня поблизу Давидового Броду, що на Херсонщині, він потра­пив під артилерійський обстріл.

У громаді повідомляють, що Олександр родом з Житомира. У 1986-му році переїхав з родиною до Вінниці. Працював будівель­ником. У Вінниці займався рес­таврацією костелу Пресвятої Діви Марії Ангельської. Мав талант до музики і добрі вокальні дані.

У 2014-му Олександр пішов у зону АТО. Відчув внутрішній поклик до того, щоб боронити Батьківщину. Служив у батальй­оні «Айдар». Отримав відзнаку «Патріот Вітчизни». Додому по­вернувся після поранення, уже з інвалідністю.

Труднощі зі здоров’ям не зу­пинили мужнього воїна тоді, коли почалося повномасштабне вторгнення. У перші ж дні війни Олександр Бородай записався до територіальної оборони, а 11 березня вирушив у зону бойо­вих дій. Був навідником-опера- тором 3-го розвідувального відділення 3-го розвідувального взводу 2-ї розвідувальної роти військової частини А1445. Всьо­го тиждень герой не дожив до свого 49-го дня народження…

На щиті повернувся «Єдиний Генерал»

Під час виконання обов’язків військової служби, в зоні веден­ня бойових дій загинув чудо­вий батько і люблячий чо­ловік Олег Богданюк. У сер­цях друзів, колег, знайомих, по­братимів він назавжди зали­шиться світлою, доброю люди­ною. А для своєї родини він був, є і буде «єдиним Генералом», як він любив себе називати.

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…

Підготувала Людмила ПОЛІЩУК