– Ту виписку із пологового
ми запам’ятаємо на все життя, – діляться ті хто народжував в бомбосховищах чи сидів там із новонародженими в день наймасштабнішого обстрілу України країною-терористом

Уявіть скільки породіль Украіни вимушені були народжувати в день повномасштабного обстрілу ракетами Украіни та в інші дні після нього.
Коли всі сиділи в бомбосховищах в час найдовшої тривоги 5,5-6 годин.
І ще тих, хто народив і вимушений був спускатись туди з новонародженими.

А це ж і молоко щоб не перегоріло і діткам елементарні умови потрібні і допомога…

Слава Богу, минулося і тепер батьки, як захочуть, розкажуть синочкові чи донечці, що вони народились у день коли на їхні голови одночасно летіло 84 балістичні, міжконтинентальні ракети, найстрашніша зброя, крім ядерної людства, десятки безпілотників- кімікадзе, покликаних вбивати і нищити все на своєму шляху. Їх доповнювали сотні ракетних ударів з артилерії. Гради і торнадо, урагани випустили сотні снарядів! Встелили ними більше 100 км. прифронтових міст і сіл вздовж лінії фронту – більше 1000 км.

Цей смертоносний удар увійде в історію як перший наймасштабніший рукотворний смерч. Навіть той, з якого почалась війна був другим. І все для того, щоб загнати Україну в темінь і холод. Посіяти паніку. Змусити здатись. Але цього не сталось! Завдяки нашим доблесним захисникам:
Ось як розповідає про ці тривожні дні багатодітна мати Наталя Паскар з Вінниччини. До речі, мама вже шести хлопчиків!

– В цей день багатодітна мати виписувалась з лікарні з сином в Центрі матері та дитини м. Вінниця:
– 10.10.22 найважчий день був. Просидівши з новонародженим синочком в укритті майже 6 годин. Моє серце рвалося на куски, в прямому сенсі цього слова, різні думки лізли в голову. Але саме головне, що ми вже всі разом. Хоча і змучені зате ЩАСЛИВІ. Такої шаленої виписки(в спортивній одежі)в мене ще не було, але це все дрібниці.Головне, що ми разом. Дай Боже здоров’я всім діткам на землі, та мирного неба нам українцям. Наші сини-наша гордість, наші крила, наш сенс життя і стимул для кращого.
Варто наголосити, коли мама з новонародженим синочком була в бомбосховищі, її чекало п’ятеро синочків із чоловіком Анатолієм вдома. І над їхніми, як і іншими головами, літали не лише ракети, але й безпілотники- камікадзе.
Як відомо, Вінниччина два дні була під їхнім інтенсивним прицілом.

Детальніше про це – читайте в середу в газеті «33-й канал».

Тетяна Квасюк