Денис Гайдук — військовий хірург. Потрапив у полон окупантів ще в травні. А до цього жертовно рятував маріупольців.

Про Дениса розповіла його мама — медик Олена.

– Син з дитинства мріяв про медицину, спостерігав, як я працюю медсестрою. Приміряв мій медичний халат і ковпак. Тому, коли виріс, вступив у Він­ницький національний медичний університет ім. Миколи Пирогова. З часом почав працювати за спеціаль­ністю війсь­кового хірурга.

Денис служив у військовому госпіталі Маріуполя. Ще до повномасштабного вторгнення медиків часто направляли надавати допомогу у Волноваху. Там він і перебував 24 лютого, коли росіяни почали наступ. Тоді було багато поранених. Син розповідав, що були люди, яких врятувати було неможливо. У Волновасі він пробув більше тижня.

Потім лікарню розбомбили, а в місто зайшли російські танки. Медикам та пацієнтам довелося евакуюватися до військового шпиталю в Маріуполь. Так син повернувся до військового шпиталю, де він працював раніше. Згодом отримав наказ від командира рятувати людей в лікарні швидкої допомоги в центрі Маріуполя. Постраждалих було багато. У місті вже були відсутні всі комунікації. Не було їжі і води. Денис та його колеги були настільки виснажені, що втрачали свідомість.

Коли в лікарні вже не було можливості надавати допомогу, був наказ евакуюватися на територію заводу «Азовсталь», де розгорталося справж­нє пекло. Там він перебував з 12 березня й продовжував надавати допомогу військовим і цивільним. На них скидали багатотонні бомби. Денис казав, що під час цього аж серце холоне. Люди прощалися кожен раз з життям. Деня де­кілька разів писав мені прощальні слова. Казав, щоб ми йому вибачили, якщо щось не так було. Казав, що любить нас. Уявіть, що відчувають, коли тобі оголошують, що за 10 хвилин почнуть бомбити?..

16 травня Дениса разом з пораненими «евакуювали» з «Азовсталі». Згодом дізналася, що син перебуває в Оле­нівській колонії. Впізнала його на відео в ро­сійських новинах. Там він розповідає про умови, в яких тримають полонених. Денис час від часу повідомляє про себе короткими повідомленнями.

Понад усе мрію побачити сина вдома живим і здоровим.

Каріна МАЄВСЬКА