Олег Винник, вражений побаченим, написав пісню, де є слова: плачуть ікони, плачуть святі за наші біди, гріхи земні.
Вона почала мироточити 21 листопада, на Михайла. Може, це був Божий знак, що Небесне військо Архістратига Михаїла разом із ЗСУ врятує Україну і подарує їй перемогу? Синод УПЦ (ПЦУ) постановив вважати 26 жовтня всеукраїнським святом. Тепер ця ікона – канонічна всеукраїнська святиня.
Перед урочистою службою в неділю в селі Мирному, що в Калинівському районі, ми взяли ексклюзивне інтерв’ю у настоятеля цієї церкви Віталія Трача.
– Отче, як це сталось, коли у вашому храмі замироточила ця та інші ікони?
– Ікона Божої Матері Мироточивої потрапила до нас від старенької монашки із Браїлівського монастиря. Вона торгувала у тамтешній лавці. Але ця ікона була розколота і тому її ніхто не купував. Монашка помістила її у себе в келії і молилась роками до неї… Вона вже відійшла до Господа нашого, як і старець Кирило, до якого їздили тисячі прочан. Саме він благословив цю ікону, коли я її віз у храм… Він знаходився тоді у пристосованому приміщенні колишнього дитсадка у нашому селі Мирному (тоді Кіровці – авт.)
Але це була не перша ікона, яка почала мироточити у нашому храмі. Першою замироточила у червні 2007 року ікона Всіх Святих. Історія її не менш цікава. В 2007 році ми знайшли ікону на східцях храму із запискою: «Повертаємо цю ікону громаді, як заповідав наш батько. Тому що з нею щось коїться, а ми не знаємо що».
Коли взяв її у руки, не повірив, як і віряни… Ми залишили ікону на ніч, вона вся та навіть підлога була покрита благодатним миром (оливою). Коли у нас була посуха, ми взяли цю ікону Всіх Святих і пішли з молитвою хресним ходом. Вірите, тоді акація не цвіла, але саме таким ароматом був наповнений простір від мироточення цієї ікони. Пішов і дощ, який ми вимолили.
Невдовзі дізнались, що наш односельчанин йшов у 1947 році, коли більшовики знищили церкву, і побачив, що на землі лежить ікона Всіх Святих. Він її підняв і приніс додому. Колись та відновиться служба у нашій церкві, ось тоді і повернемо цю святиню на місце — думав він. Видно, настав той час…
Під час служби 14 серпня на свято мучеників Маккавеїв, ми побачили, що на іконі Христа Спасителя з’явився лик Матері Божої. А потім ця ікона замироточила. А щоб віряни та я звернули увагу, у храмі з’явилось особливе сяйво, наче блискавки… Подібні до тих, як у Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі перед появою Благодатного вогню.
Коли ми підійшли до ікони, побачили там Матір Божу. Я зрозумів цей знак. Із такою метою прибув до Браїлівського монастиря, що біля Вінниці, щоб придбати подібну ікону в храм.
Ось так із Божої ласки до нас потрапила ця тепер всеукраїнська канонічна святиня – Ікона пресвятої богородиці «іверська-мирненська (мироточива)».
Синод ПЦУ постановив 26 жовтня вважати всеукраїнським святом день Ікони Пресвятої Богородиці «Іверська-Мирненська (мироточива)».
– Ікона Пресвятої Богородиці «Іверська-Мирненська (мироточива)» знаходиться у храмі, названому на її честь, у с. Мирне (колишня Кіровка) Калинівської міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області. У цьому ж храмі знаходяться й інші ікони, з яких впродовж багатьох років постійно витікає ароматне миро. До недавнього часу ці ікони називали «Кіровськими святинями», і відомі вони були не лише на Вінниччині, а й по всій Україні.
Саме ікона Божої Матері «Іверська-Мирненська» мироточить найбільше. Раз на тиждень настоятель Віталій Трач та його син збирають миро і роздають паломникам. Найсильніше образ мироточить, коли правиться Літургія. Миро стікає на вату, яку роздають вірянам. Іноді мироточіння буває настільки рясним, що за добу збирається понад літр мира.
У 2010 році на честь чудотворного образу Богородиці «Іверська» парафіяни за один рік збудували храм. І ось вже понад п’ятнадцять років головна святиня храму приваблює до себе прочан з України та зарубіжжя, які приїжджають до Мирного з надією і сподіванням отримати благодатну допомогу Божої Матері.
До речі, сама назва села Мирне походить від слова «миро». Місцеві жителі вирішили перейменувати село і замість радянської Кіровки, дати назву, яка б нагадувала про диво, яке Божа Матір зволила явити на цьому місці, – повідомляє пресслужба Вінницько-Барської єпархії.
Олег Винник, відвідавши цей храм, написав пісню «Плачуть ікони»
Він дружить із родиною настоятеля. А священник Віталій із громадою зараз моляться за одужання важкохворого популярного артиста.
Перше оздоровлення, яке було зафіксоване, – це вилікувана мастопатія у жінки з Житомира. Серед найяскравіших – випадок з хлопцем на ім’я Олександр з села Ситківці Гайсинського району Вінницької області. Йому зробили трепанацію черепа, вирізали пухлину, а пізніше просто виписали додому, сказали, що його доля залежить від Бога. Батьки привезли його до церкви, і після тривалої молитви перед чудотворною іконою та помазання миром хлопець оздоровився. Якось до Мирного приїхав колектив дитячого будинку з Бердичева. Вихователі привозили покинутих батьками дітей, які страждають на церебральний параліч. В однієї дитини був параліч і псоріаз. Після помазування миром псоріазні бляшки відлущилися з її шкіри, як луска з риби.
Одна родина приїжджала з півночі країни з немовлям. 8-місячне дитя неправильно лікували медики, навіть випробовували на ньому ліки. Біля ікон дитина також зцілилась. Відбувалися зцілення і в жителів Мирного. У одного місцевого чоловіка зупинився розвиток гангрени після того, як жінка почала змащувати хворе місце миром. Зафіксовані також зцілення парафіян від ракових пухлин. Одна жінка після одужання від онкологічної хвороби принесла величезний букет троянд і стала розсипати по храму із словами подяки.
Пам’ятною є історія родини, яка прилетіла з Німеччини, аби взяти чудодійного мира для своєї доньки Вероніки, котра захворіла на туберкульоз кісток. Після відвідин храму, не встиг ще літак, на якому вони поверталися, приземлитися у Мюнхені, як дівчинці стало краще, за три дні – ще краще, а потім хвороба взагалі відступила. З вдячності родина подарувала Богородиці гарну корону, яка до сьогоднішнього дня прикрашає кіот ікони. Подарунків вдячні за зцілення люди залишають біля ікони чимало. Хтось приносить золоті і срібні прикраси, а хтось – прості дерев’яні хрестики і особисті речі.
– У Олега Винника є душевна пісня «Плачуть ікони». Вона дуже прониклива і зачіпає серце і душу. Але мало хто знає, що саме ця пісня написана популярним співаком після приїзду до нашого храму. До речі, він був частим гостем у нашому храмі. Але тепер він важкохворий. Це точно, і ми молимось, щоб Господь, Матір Божа дарували йому зцілення, – ділиться священник Віталій.
Ікону обікрали, але злодії вернули все і покаялись
– З благословення митрополита Вінницького і Барського Симеона ікона Божої Матері з Мирного відвідала багато храмів на Вінниччині, а після того, як слава про чудеса від благодатного мира стала ширитися по всій Україні, ікона побувала в багатьох куточках нашої землі. Перед святинею вклонилися тисячі вірян у храмах і монастирях Києва, Львова, Черкас, Луцька, Умані, Ужгорода, Кропивницького, Житомира, Вінниці, інших міст і сіл. Під час перебування у Києво-Печерській лаврі образ Божої Матері «Іверської-Мирненської» одягли у ризу – подарували оклад.
Божа Матір через чудодійний образ продовжує являти Свою милість усім, хто потребує Її допомоги і захисту і звертається з молитвою про Її Материнський Покров перед Її святою і чудотворною мироточивою іконою «Іверська-Мирненська (мироточива)» — святинею Подільського краю і всієї України, – розповідають у Вінницько-Барській єпархії ПЦУ.
– Скажіть, отче, а до чого відбуваються такі дива?
– Я всього лиш священник. А на все воля Божа. Але ще в 2007 році, коли стались ці дива, священник Василій із Павлівки приїхав і одразу сказав, що це все до війни. Бо саме так мироточили ікони перед минулою війною. Причому саме з 2007-го і по цей час фіксують активність мироточення і кровоточіння ікон в Україні.
– Зараз у Вінницькій області мироточать лише ікони у вашому храмі. Скажіть, а, знаючи про чудодійні властивості ікони, не було бажаючих їх вкрасти?
– Самих ікон – ні. Але ми ж возили ікону по всіх усюдах. І по тюрмах та колоніях, щоб направити тих, хто заблукав, на шлях вірний. То в одній із таких колоній знайшлись ушлі хлопці. Вони організували групу і обікрали — забрали всі цінні речі, які були поряд з Матір’ю Божою.
Але невдовзі і повернули все. До мене як священника приїхали батьки одного із грабіжників і привезли вкрадене та просили пробачити і вимолити сина та його подільників. Бо після пограбування з ними почало творитись таке, що словами не передати…
Москва вбиває… І Москва хоронить? Це нонсенс, тому перейшли до ПЦУ
У березні разом із громадою села священники цього храму Віталій та Назарій перейшли із Московського патріархату до ПЦУ.
– Скажіть, ви коли і чому перейшли із Московського патріархату до ПЦУ?
– Це було спільне рішення нашої громади. Якщо чесно, то коли ще наш митрополит Симеон перейшов до ПЦУ, ми розуміли, що це вірне рішення. Але на все свій час. І коли в березні ми побачили війну і навалу, не розуміли, чому МП одразу не приєднується до ПЦУ, вирішили вийти з неї громадою.
– Як думаєте, а чому ви зрозуміли, приєднались? Не захотіли молитись Кірілу, а інші — ні? Чи не означає це, що інші чекають путіна, руского міра чи чия візьме?
– І не сумнівайтесь, ті, хто зараз не хоче робити такого кроку – це п’ята колона, яка вижидає. І, не дай Бог, щось похитнеться, вони увіткнуть ніж в спину всім нам.
– Скажіть, а ви бачили пропаганду в цій церкві за рускій мір, рускую імперію і царя?…
– Так, і це велось систематично. І нам роздавали такі листівки і брошури… Це тепер стало зрозуміло, що спочатку вони хотіли на теренах України легалізувати Рускую імперію, а потім путіна як царя…
Наприклад, нещодавно у Павлівці, коли хоронили воїна у церкві Московського патріархату, побратими приїхали з фронту, віддали честь, а на поминальний обід не пішли. Таким чином проігнорували попів Московського патріархату. Бо ж виходить що Москва вбиває і Москва хоронить?
До 6-го листопада ікона перебувала в Спасо-Преображенському кафедральному соборі м.Вінниці. До неї могли приклонитись усі, хто бажав.
Щонеділі я запрошую всіх у наш храм в с. Мирне, що в Калинівській ОТГ Хмільницького району. Разом із мироточивими іконами ми помолимось за мир в Україні, за нашу Перемогу.
Спілкувалась
Тетяна Редько
