Я знаю, що герої не вмирають,
Та тільки дуже важко на душі…
Коли щоденно молодих ховають,
Ридання душать груди, мов вужі…
І де від сліз гірких подіти очі?
Ростили мами хлопчиків своїх…
Бо кожна щастя для дитини хоче,
А небо забирає душі їх…
Соколики, куди ви полетіли,
У світлі листопадів золотих?
Ми вас не вберегли, не відмолили,
Вам світ видніше там, із висоти…
Між хмар осінніх визирає небо,
Очей блаватних погляд вже погас.
Нам треба мир, війни нам всім не треба!
Дощем заплаче мати ще не раз…
І кожному із нас це серце крає,
Їм жити ще б від літа, до зими…
Я знаю, що герої не вмирають,
Допоки пам’ять бережемо ми!
Соколики, куди ви полетіли,
У світлі листопадів золотих?
Ми вас не вберегли, не відмолили,
Простіть нам, хлопці, це із висоти…
Алла Боровська
