Цей штаб мені розказував, що все хорошо, прекрасна маркіза. І те, мовляв, неправда, що сам Михайло Михайлович на роботу в перший день снігопаду не вийшов, бо буцім то не міг виїхати на засніжений горб у своєму селі Довжку і не ризикував прориватися до Качківського казьонного моста бо там взагалі, під горбком, – «пропадєніє» було. Апарат РДА, захищаючи свого начальника, переконував мене, що то все наклеп – і на непогоду, і на чудового голову. В перший день найбільших снігопадів, казали державні чини районного масштабу, Михайло Михайлович прорвався з рідного села Довжка на роботу в Ямпіль ще тоді, коли Ямпільчани спали солодким сном. Вони спали, а він, мовляв, вже починав діяти. Розгортати районний штаб з боротьби із стихією.

Мабуть налякався добре, що так рано примчав в район… Тим більше, що не знав, що це лиш в Довжку випало до 40 сантиметрів снігу, а в інших селах – менше. Вцілому по району – трохи більше двадцяти.

Районщики твердили, що завдяки мудрому керівництву у нас все працює, як добрий годинниковий механізм. Я, – Хома не віруючий, не повірив і запитав на Ямпільській автостанції чи ходили в базарні дні із сіл до райцентру автобуси, скільки квитків продано? Виявилося, що автобуси ні в п»ятницю, ні в неділю на села не ходили! Ото ж в РДА можете так і записати і передати на Вінницю – не хо-ди-ли! І сьогодні, у вівторок 23 січня – теж не пішли! І це одразу відчули власники магазинів в Ямполі. Якби не купці з-за Дністра – зовсім погано було б торгівельникам. А так молдовани виручили. У них, очевидно, дороги краще прочищаються від снігу, що могли приїхати до нас за покупками.

Є всі підстави сподіватися, що і в наступний базарний день автобуси з Ямполя на села не підуть. Власник Ямпільського автопарку В.А.Волошин сказав мені, що він не буде ризикувати автобусами – сільські дороги не підсипані, не прочищені, як слід. Ото ж зараз з Ямполя лиш один безпечний шлях – на Вінницю. А за села просто помоліться… Хай їм Бог допомагає якось вижити.

Як би там не було, але на мій погляд, кращої зими, як цього року на Ямпільщині і бути не може! Самі посудіть – до Нового року – тепло, бджоли не лише мої вилітали зі всіх вуликів, сільськогосподарські посіви почали вегетування. А 67 річний Батько Нації в Дорошівці – найстарший козяр в районі – пас свої майже 50 кіз в лісі мало не до Різдва! Економив корми. Що ще треба, людоньки, якої кращої Божої благодаті?!

А зараз сніг прикрив посіви теплою ковдрою. Сніги такі в нашому засушливому районі – це велика радість і щастя хліборобське. Агрономи на сьомому небі! Буде хліб і до хліба після такої зими. Не може не бути!..