– Багато хто з Ваших колег, відомих вінничан, поспішив «змитися» з країни до кращих часів та заховати за кордоном своїх дітей.
Ви як? Чи в Україні? Де Ваш син призовного віку?
– Слава Богу, нормально. В Україні — був, є та буду до нашої перемоги. Мене, як і більшість мирних людей нашої країни, російське повномасштабне вторгнення застало вдома. Мені зателефонував мій син, «Пап, війна почалася». Така вже традиція, напевне, у всіх фашистів, незалежно від країни та епохи: нападати на нас о четвертій ранку. Я знав, що ситуація непроста. Щось повинно бути, але до кінця не вірив, що будуть обстрілювати крилатими ракетами наші міста та села. Тим більше, велися переговори на високому рівні і були всі запевнення з Офісу Президента, що війни не буде. Психологічно як людина я був готовий до війни. Стосовно агресивної природи путінської росії у мене ілюзій теж ніколи не було. Адже ще з 2014 року путінська росія вже проводила війну на Сході нашої держави. Але я до останнього підсвідомо сподівався, що в того, хто віддав цей нелюдський наказ, таки лишалося щось людське.
Син сьогодні боронить нашу країну, він служить в 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка.
– Вінниччина, як і Україна, зіткнулась із небувалими викликами цієї жорстокої війни. Що треба найперше, щоб пережити цю зиму і лихоліття у містах і селах Вінниччини?
– Перш за все, спокій. Ми сильні. Більшість наших земляків почала готуватися до холодів ще влітку — утепляли фасади будинків, скуповували теплі ковдри й електрообігрівачі, запасались дровами. В селах всі почали модернізувати системи опалення — встановлювали твердопаливні котли та відновлювали грубки. Ситуація складна, без перебільшення. Рекомендую, особливо для міських мешканців, мати варіанти проживання під час холодів у сільській місцевості. І до цього потрібно вже було підготуватися. До цього потрібно поставитися дуже серйозно.
– Нас лякають тотальною бідністю. Дійсно вона наступить?
– Війна росії в Україні суттєво вдарила по економіці нашої країни та доходах наших громадян. Найімовірніше, через падіння доходів нашим громадянам довелося вже змінити свої споживчі звички та починати економити. Більше того, за прогнозами ООН, якщо війна не закінчиться найближчим часом, то більше 50 відсотків наших громадян можуть опинитися за межею бідності. За їхніми словами, якщо війна в Україні затягнеться, то це може поставити під загрозу майже двадцять років розвитку нашої країни. Хочу сказати для розуміння, що найчастіше під абсолютною бідністю мається на увазі стан, у якому людина неспроможна задовольнити на свій дохід навіть базові потреби у їжі, житлі, одязі, теплі чи може оплатити лише мінімальні потреби, які забезпечують біологічне виживання.
Це за прогнозами. Але Україна — аграрна країна. Україна — це житниця Європи й світу. Скажу як економіст, Україна може прогодувати понад триста млн людей. Хотів би наголосити: Україна довела свою позицію у світовому товаристві, довела, що є мирною країною, яка займається сільським господарством і ні на кого не нападає, як намагається переконати країна-агресор росія.
Тому я дійсно вважаю, що нас більше лякають. Тим більш, ми спостерігаємо вже не один місяць щодо нерішучості рішень відносно країни-агресора з боку тієї ж ООН.
– Не секрет, що в країні, особливо у Вінницькій області, були роздуті штати держслужбовців. Але замість скорочення вже в час війни створили, по суті, альтернативну структуру — дублювання повноважень ще і Вінницькою облрадою.
– Дійсно, у 2020 році було прийнято рішення про збільшення штатної чисельності апарату обласної ради. Але хочу зазначити, що значна кількість посад були вакантними. Тут прослідковується проблема на державному рівні, де раніше прогнозувалося створення виконкомів обласних рад. Мали внести зміни в Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». А в кінцевому варіанті залишили, як є. У попередньому скликанні обласної ради в апараті працювало 53 штатних одиниці, і робота ради була визнана чи не найкращою в Україні. Цього року рішенням сесії ми провели значне скорочення. Хоча можна це було зробити і раніше.
Але це питання не тільки до обласної ради. Зверніть увагу на штатні чисельності працівників у територіальних громадах на місцях. Там більше запитань, ніж відповідей. Там є введені посади, щоб каву голові територіальної громади заносити, інші, по декілька посад обслуговують сторінки в соціальних мережах, водії, помічники і т.д. Обмежень немає. Хто буде здійснювати контроль? Де обмеження на законодавчому рівні? Це запитання в більшості до Верховної Ради. Чому закон не прийнятий, тим більш – під час воєнного стану? На державному рівні не вистачає коштів, значні обмеження, а в деяких територіальних громадах все добре.
– Ви депутат не одного скликання Вінницької обласної ради. Як би Ви охарактеризували роботу депутатів у період війни? Які рішення вважаєте найбільш вдалими й результативними?
— Депутати як працювали, так і працюють. Обласна рада працює згідно зі скорегованим планом роботи та сьогодні виконує свої функції. Приймає цілий ряд рішень, в тому числі що стосується функцій під час воєнного стану. Хоча на період воєнного стану функції сільських, селищних, міських та обласних рад обмежені. Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» №2259-IX.
Закон розширює компетенцію сільських, селищних, міських голів та виконкомів місцевих рад на час дії воєнного стану та надає їм одноосібні повноваження в прийнятті рішень.
Розширені повноваження виконавчих комітетів рад. За рішенням виконкомів можна вносити зміни в бюджети громад та відповідно до програм соціально-економічного та культурного розвитку. Без рішення ради можна виділяти кошти на ті та інші цілі. Наразі це було правильне рішення, але, як ми бачимо, на місцях мають місце випадки зловживання з використанням бюджетних коштів. Ми знаємо, що виконкоми, як правило, сформовані під голів територіальних громад. У нас іде війна, гинуть наші воїни, волонтери допомагають армії, люди віддають останнє, а деякі територіальні громади, зловживаючи законом, просто розкрадають кошти. Зверніть увагу, на які цілі використовуються бюджетні кошти. Дійшло до того, що під час війни мільйони йдуть не за призначенням. А державі, тільки щоб покрити «касовий розрив» в Державному бюджеті, потрібно на місяць близько 3 мільярдів євро. Повинна бути жорстка економія бюджетних коштів. Кошти мають працювати на оборону нашої країни та на виплату зарплат та пенсій нашим громадянам. У країні війна, а багато хто до цього часу ще не зрозумів. Тому сьогодні і не дивно, що правоохоронні органи відкрили цілий ряд кримінальних проваджень на місцевому рівні, в тому числі і на голів територіальних громад, які переплутали свою кишеню із бюджетом громади. Прикро. Потрібно вносити зміни в чинне законодавство. Тому тут функції депутатів різних рівнів обмежені.
– Ви багато спілкуєтеся із людьми. Розкажіть, будь ласка, з якими запитаннями найчастіше до Вас звертаються?
– Я депутат обласної ради вже третього скликання. Мій телефон завжди доступний, а двері завжди відчинені для людей. Підтримую зв’язок із головами територіальних громад та депутатами місцевих рад, беру участь у роботі сесій, часто буваю у громадах, спілкуюся із тамтешніми мешканцями і завжди по можливості намагаюся допомогти у вирішенні тих чи інших проблем. Сьогодні люди найбільше потребують матеріальної допомоги. Індекс споживчих цін б’є рекорди, ціни ростуть, як наслідок, соціальний рівень населення падає. Тому я як депутат обласної ради намагаюся коштом обласного бюджету, за рахунок власних коштів допомагати чим можу. Чимало маю звернень і від переселенців.
Спілкувалась
Тетяна КВАСЮК
На злодійові і шапка горить